«Іншого виходу, як встановити реальний тариф на вивезення сміття, місто не має»

На відміну від багатьох «експертів», які намагаються вирішувати кризу із львівським сміттям лише на словах, депутат міської ради, керівник групи компаній «Шувар» Роман Федишин (на фото) розробив варіанти вирішення сміттєвої проблеми та вніс конкретні пропозиції.

— Внаслідок трагічних подій у Грибовичах і подальшого сміттєвого колапсу у Львові склалося враження, що ми якісь унікальні у своїй безгосподарності. Сміттєву проблему у Львові вирішували далеко не ефективно, але це проблема не лише Львова. Сміття — загальноукраїнська проблема. Просто у Львові вибухнуло, — каже Роман Федишин.

— Меморандум щодо врегулювання сміттєвої проблеми практично не діє. «Мандри» львівського сміття по Україні тривають…

— Помилка, що домовлялися про захоронення сміття не на рівні влади, а довірили цю справу перевізникам. Певний час така схема рятувала ситуацію: перевізники використовували свої власні зв’язки з полігонами в області чи в інших регіонах, і проблему сміття у Львові вдавалося частково вирішувати. Однак можливості невеликих полігонів не безмежні, і згодом, коли вони вичерпалися, перевізники не мали можливості проконтролювати кожну машину, особливо на великих відстанях. Що робити далі? Я долучався до розробки меморандуму, який багато хто критикує. Він не ідеа­льний, але це перша спроба системно вирішити проблему, збудувати ланцюжок між владою міста, області і місцевими громадами. Полігони на Львівщині готові приймати в день орієнтовно 200 тонн сміття. Зі Львова ж потрібно щодня вивозити мінімум 500. Тобто на рівні області проблеми не вирішиш. Львів звернувся до інших міст з привабливою для них пропозицією. Пропонуємо утричі більшу оплату за захоронення відходів на їхніх полігонах, при цьому зазначаємо, що «львівського сміття» має бути не більше, ніж 10 відсотків від загальної кількості. Така схема незабаром може ефективно запрацювати. Звісно, це триватиме не вічно, протягом двох років, поки не збудуємо свого сміттєпереробного заводу.

— Чи це реально?

— Цілком. При цьому є один важливий момент, який не можна упускати. Свого часу не наважилися встановити реальний тариф на вивезення сміття. Це одна з причин, чому інвестори не поспішали будувати у нас заводи. Зараз іншого виходу немає, яким би непопулярним це рішення не виглядало.

Про що свідчать цифри? Вивіз тонни сміття обходився місту у 500 гривень, з яких 77 гривень ішло на захоронення, решта — перевізнику за встановлення смітників, збір сміття і його вивезення. Нині ж із урахуванням оплати перевезень у віддалені пункти він становить півтори тисячі. Тобто кожна тонна обходиться міській казні у додаткову тисячу. Отак, називається, зекономили.

— Тарифи в інших містах хіба вищі за львівські?

— Тарифи схожі. Але і проблеми схожі. Не сьогодні-завтра там можуть зіткнутися з такими ж негараздами.

— Львів у своєрідній фінансовій вилці. З одного боку, потрібно вкладати гроші у рекультивацію Грибовицького полігона, з іншого — шукати і облаштовувати нові ділянки.

— Інших варіантів не існує. Поки не наведемо ладу у Грибовичах, доти нам ніхто не віритиме. Відтак матимемо проблеми з облаштуванням нових полігонів і ділянок під заводи. 40-50 мільйонів гривень вирішують питання з дегазацією та інфільтратами на полігоні у Грибовичах.

— Є й інший бік проблеми. Селяни часто готові блокувати будь-які роботи на полігоні…

— Якби селяни мали довіру до львівської влади, усе було б по-іншому, можна було б іще возити відходи і, до речі, укріплювати ними полігон. Але люди стурбовані. Їх можна зрозуміти. Немає іншого шляху, як переконувати, доводити чесність і перспективність своїх намірів.

— Наскільки реально локалізувати проблему у самому Львові?

— На «Шуварі» за останні 10 років ми вп’ятеро скоротили кількість відходів. Раніше як було? Кожен, хто приїжджав торгувати, принагідно віз із дому сміття. Плюс місцеві мешканці, які викидали свої відходи. Ми змушені були просто позакривати сміттєві баки. Зараз ми придбали і вже протестували котел, в якому будемо спалювати відходи. Це сертифікований котел, розрахований для спалювання шин. Йде повне розкладання, тож він екологічно безпечний.

— На рівні міста така ідея не розглядалася?

— Є фірми, які пропонують сміттє­спалювальні установки у лізинг. У разі успішної апробації готові укладати з містом договори на їх постачання. Місто розглядає такі пропозиції…

— Але маємо приклад протестів, коли задумувалося встановлювати пресувальні лінії…

— Це зовсім інше. Не знаю, хто порадив пресувати сміття, адже його вага від того не зменшується. Хочу подивитися в очі тій людині, яка принесла цю ідею в місто. Покажіть мені цих шкідників.