Анна САЛІВАНЧУК: «З моєю зовнішністю негативні героїні виглядають привабливо»

Українська акторка – про новий серіал, чесність, театр і особисте життя.

Попри те, що українська актриса Анна Саліванчук грає зазвичай ролі стервозних жінок, у повсякденному житті вона зовсім інша – турботлива мама і любляча дружина. А своїх підступних героїнь виправдовує. У цьому – її майстерність. У новій детективній мелодрамі “Райське місце” від телеканалу “Україна” (прем’єра 9 січня 2017 р.) Анна Саліванчук на сто серій стала Владою – холоднокровною бізнес-леді, яка понад усе цінує гроші і владу.

— Яка вона, ваша Влада?

— Влада – серйозна жінка, аж занадто. Холоднокровна, сильна, справедлива, любить гроші. Справжня бізнес-леді.

— У чому ви схожі з вашою героїнею?

— Актор – адвокат своєї ролі. Актор має виправдати свого персонажа, яким би він не був. Моя Влада робить багато поганих вчинків протягом усіх ста серій. Але так робить тому, що їй це потрібно. Вона завжди знаходить собі виправдання. Близька Влада мені лише тим, що вона – ділова і сильна жінка. В усьому решта ми – різні. Кожна людина має не лише добрі, а й погані якості. Я не йшла би по трупах заради роботи, на відміну від моєї героїні. Я відмовилася працювати в одному з театрів, бо там треба було діяти саме за таким принципом. А я можу віддати свою роль комусь заради того, щоб у театрі жити мирно. Влада – інша. Вона заради грошей може підставити будь-кого, переспати з будь-ким і навіть вбити, якщо буде потрібно. Їй потрібні лише слава, престиж, імідж.

— Неодноразово чула від акторів, що негативних персонажів набагато цікавіше грати, ніж позитивних.

— Я часто граю негативних персонажів. Кажуть, у мене зовнішність така… Хоча зав­ж­ди мріяла зіграти жінку, яка плаче, яка хоче, щоб її пожаліли. Я ще ніколи не грала закохану жінку і кохану взаємно. Якщо й випадає нагода зіграти закохану, мене у фільмі не люблять.

— Які риси цінуєте у людях?

— Чесність! На жаль, так багато навколо брехні. Брехня і лицемірство всюди: у павільйоні, у кожному цеху, серед акторів. Я людина, якій складно вижити у нашому світі, бо завжди кажу правду. За це мене багато хто не любить. Іноді, щоб не брехати, доводиться мовчати. Це дуже складно для мене, але доводиться. А ще я люблю розумних людей. Страшенно не люблю тупих. Тупість мене вбиває і тоді стаю злою.

— За сценарієм, у фільмі у вас багато чоловіків, романів… А у житті?

— Я – однолюб. Тому до тридцяти років була самот­ньою. Довший час не зустрічалася з чоловіками. У молодості розчарувалася у коханні, а потім настав такий період, що я лише працювала і працювала. Не ходила на побачення, навіть не цілувалася ні з ким. Зачинилася від чоловіків. Заробляла собі на квартиру, оскільки я – дівчина з провінції.

— Яким ви колись уявляли свого майбутнього чоловіка?

— Коли мені був 21 рік, вперше подивилася фільм “Секрет”, де йшлося: “Віалізуйте свої бажання”. От тоді створила уявний колаж, де описала все: який мені потрібен чоловік, яка у мене має бути каблучка, сукня, яку би хотіла отримати роль… Там до точності описаний мій чоловік. Я завжди розуміла, що мій чоловік має бути чесним, добрим, щедрим. Не йдеться про багатство, він не має бути мільйонером, а саме щедрим.

— Не так давно ви стали мамою. Мріяли саме про сина?

— Мій син – найбільше щастя, як і для кожної мами її дитина. Я хотіла народити сина, точніше, знала, що у мене буде син. Я була впевнена, що спочатку у мене буде хлопчик. Коли прийшла на УЗД і мені сказали, що у мене буде дівчинка, я їм відповіла: “Ні, ви щось плутаєте. У мене там мужик сидить”. Але ті спеціалісти мене переконали, що там – дівчинка. Дівчинка – то дівчинка, і почала підбирати для неї ім’я. Коли прийшла через місяць, на УЗД було чітко видно – хлопчик. Син у мене Гліб Олександ­рович – дорослий чоловік, недавно відзначили його перший день народження. Народила я його за двадцять п’ять хвилин. І це при тому, що важив він чотири з половиною кілограми! Тепер мрію про доньок. Шалено хочу близняток мати.

— Хто допомагає з дитиною?

— Моя мама з ним завжди, коли я на роботі. А на роботу я вийшла, коли Глібові було два з половиною місяці. Відтоді – це вже шостий проект, у якому я працюю. Скажете – рано залишила дитину? Мама, яка працює, приділяє набагато більше уваги дитині. Насамперед, через те, що відчуває провину перед нею. Належу до таких людей, які люблять працювати. Якщо у мене й випадають вихідні, що тривають більше одного дня, не знаю, що маю робити і куди себе запхати. А якщо працюю, встигаю між сценами ще й у басейн з’їздити зі сином, піти у магазин, зварити борщ, повернутися і знову “відзнятися”. А ввечері після зйомок ще й прибрати вдома.

— Вихідні проводите тільки вдома зі сім’єю?

— Аякже! Можемо кудись поїхати. Але тільки моя сім’я – я, чоловік і наш син. Ми завжди утрьох. У нас навіть з чоловіком і весілля, як такого, не було – тільки ми з ним і наші батьки. З друзями рідко бачимося. Наче у своєму світі живемо.

— Ви знімаєтеся у кіно і граєте у Театрі на Подолі. Що більше до душі – сцена чи знімальний майданчик?

— На сцені театру я просто кайфую. Рік не була на сцені, а коли вийшла – таке задоволення отримала, що й важко передати. Кажуть: “Театр – дружина, кіно – коханка”. Тобто кіно приходить і відходить, а театр завжди зі мною. Театр – це душа, а кіно – як адреналін. У театрі один спектакль “розжовуємо” два місяці. А на знімальному майданчику “Райського місця”, скажімо, не можу пригадати, яку сцену щойно зіграла. Спектакль можу років з десять не грати, а потім вийти і все пам’ятати, кожну фразу. Тому що пам’ять інша. Попри те, що театр і кіно – такі різні, люблю і те, й інше. Просто мені болить за український театр, що він зараз трохи не на тому рівні, на якому би хотілося його бачити.

— Мабуть, і зарплата у театрі набагато менша?

— О… Менша. Копійчана. Трохи вища від мінімальної, тієї, що буде з нового року. Хіба можна на такі гроші вижити? Особливо, якщо не мати власної квартири. А якщо ще й діти є… Якщо раніше у мене було по вісімнадцять вистав на місяць, то зараз цього собі дозволити не можу, бо хочу якомога більше часу приділяти синові. Через це попросилася на півставки і виходжу на роботу на три-чотири вистави у місяць.

— Ваша професія передбачає багато гриму на обличчі. Як відновлюєте шкіру після зйомок?

— Не маю косметолога і не ходжу у салони. Колись мала час цим зай­матися, сама робила маски. Моя сестра – косметолог, вона розповіла, що, куди і для чого.

— Новий рік для вас сімейне свято?

— Так. Величезна ялинка, багато гірлянд і прикрас на ній, а також подарунків – під нею. Ялинку прикрашаю я. Купила величезну штучну ялинку. Бо для чого псувати ліс? Не варто різати дерева лише заради запаху. Та й натуральні не такі гарні, як штучні. Накупила море прикрас, буде у нас казковий Новий рік!

Фото телеканалу “Україна”.