«У січні будемо зі Суспільним телебаченням, у травні — з «Євробаченням»!»

Про реформи в українських медіа розповідає голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко.

Вільні, незалежні і професійні засоби масової інформації — запорука політичного здоров’я у будь-якій демократичній державі. Про відповідальність ЗМІ перед своїми громадянами, їх протидію ворожій пропаганді, роздержавлення преси кореспондент “Високого Замку” спілкувався з головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олегом Наливайком (на фото).

— Пане Олеже, донедавна ви очолювали Національну спілку журналістів України, тому попрошу висловитися щодо жорстких політичних закидів на її адресу. Частина вітчизняної медіа-спільноти звинувачує НСЖУ у “непатріо­тизмі”, конформізмі, втраті “національного характеру”, навіть «шиє» пособництво Росії в її гібридній війні. Критикують за те, що Спілка журналістів під егідою ОБСЄ бере участь у спільних проектах з представниками російських державних ЗМІ…

— Національна спілка журналістів України вступає у звітно-виборчу кампанію. У першому кварталі відбудуться збори первинних організацій, конференції обласних осередків, де буде проаналізовано роботу за п’ять років. У квітні відбудеться з’їзд, де оцінять роботу правління, секретаріату. У тому числі — з міжнародних аспектів.

У цій царині зроблено чимало. Це і вступ НСЖУ в Європейську федерацію журналістів, збільшення української квоти представництва на конгресі Міжнародної федерації журналістів, розвиток взаємин з творчими спілками Польщі, Китаю, Білорусі. Залучали ґрантові кош­ти європейських партнерів для здійснення медіа-реформ в Україні, а також для допомоги журналістам, які постраждали при виконанні професійних обов’язків.

Щодо нашої участі у заходах під егідою ОБСЄ. Цю організацію справді критикують, — зокрема за пасивну позицію в зоні АТО, неналежний захист прав журналістів у Криму, що не дає належної оцінки фальсифікаціям російської пропаганди. Але ж не забуваймо, що ОБСЄ — європейська інституція зі свої­ми правилами. З нею треба співпрацювати.

Щодо “непатріотизму” НСЖУ. У “круглих столах” під егідою ОБСЄ  беремо участь разом із Союзом журналістів Росії, а не з її державними ЗМІ. Це різні речі. Після побиття наших колег 1 грудня 2013 року на Банковій, під час Євромайдану, мені зателефонував голова Російського союзу журналістів Всеволод Богданов і запитав: «Чим можу допомогти?». Я відповів: підтримкою і солідарністю. Наступного дня вже був у Москві і у залі Будинку журналіста розповідав росіянам правду про події в Україні. Зала була нашим союзником…

Коли у тривожні для України дні березня 2014 року перейшов на роботу у Держкомтелерадіо, до мене приїжджали секретарі Російського союзу  журналістів — з інтересом, симпатією, підтримкою. Вони і зараз є нашими союзниками. Не називатиму їхніх прізвищ тому, що нині це вже інший Союз, інша Росія, ніж та, яка була у грудні 2013 року. На мій погляд (і я про це говорив, відразу після дій РСЖ щодо створення його кримського осередку), від усіх спільних заходів нам треба було дистанціюватися…

— Кілька днів тому наш парламент заборонив ввезення з Росії книг антиукраїнського змісту. Хто буде тим “фільтром”, “ситом”, який не пропускатиме ворожу продукцію? І як справа з цим на радіо і телебаченні?      

— Верховна Рада підтримала розроблений Держкомтелерадіо урядовий законопроект, який запроваджує механізм обмеження доступу на вітчизняний ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту. Проводимо консультації з фахівцями, що  увійдуть до Експертної ради при комітеті і які рецензуватимуть книги, що надходитимуть з країни-агресора. Наголошую: йдеться не про обмеження на ввезення російської літератури, а про заборону антиукраїнської літератури. Подібних заходів вжило наше Держкіно, вони досить ефективні. Щодо радіо — квотування, яке почало діяти з 1 листопада, захищає нашу державну мову і вітчизняних виконавців.

— До іншого актуального питання — про Суспільне телебачення. Багато хто не розуміє, для чого воно нам, і чи потрібне при такому засиллі телепродукції. Коли з’явиться СТ у нас і чи є для цього фінансові,  організаційні, творчі ресурси?

— Свобода слова, незалежні ЗМІ  — одна з базових  європейських цінностей. Саме тому ще в 2005 році, коли Україна вступила до сім’ї Ради Європи, ми добровільно взяли на себе два зобов’язання: а) перетворити державне телерадіомовлення у суспільне;  б) роздержавити друковані видання, засновані органами влади. Такими є європейські стандарти. Але раніше на це не було політичної волі влади. “Бойові листки” або кишенькові телерадіокомпанії вважали її обов’язковим атрибутом.

Нині багато наших мовників працюють в інтересах своїх власників, з метою отримання прибутку. Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) працюватиме в інте­ресах суспільства як неприбуткова інституція. До кінця цього року уряд схвалить її статут, а як юридичну особу НСТУ буде створено у другій декаді січня. У Держбюджеті-2017 щодо НСТУ є окремий рядок фінансування. Після створення юрособи запрацює Наглядова рада, яка  протягом декількох місяців обере правління та його голову.

— Лунали заяви, що після того, як пішов у відставку генеральний директор Національної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія, на Суспільному мовленні, на яке нібито бракує коштів, можна буде ставити хрест…

— У нас є дорожня карта створення НСТУ, йдемо чітко за календарним графіком. Заяви Зураба про те, що створити Суспільне ТБ і провести «Євробачення» неможливо, змусили мене особисто очолити Комісію з перетворення НТКУ в НСТУ. Упевнений: у січні будемо із Суспільним, а у травні — з «Євробаченням».

— Як ідуть справи з підготовкою до «Євробачення»?

— Підготовка «Євробачення»-2017 йде згідно з планом. Сформовано команду, виділено кошти на проведення цього заходу. Їх виділяють з трьох джерел: бюджету Києва, Європейської мовної спілки, Держбюджету.

— А яка ситуація із роздержавленням ЗМІ?

— Проект роздержавлення друкованих ЗМІ стартував у листопаді після відповідного рішення уряду. На першому етапі участь у ньому візьмуть  244 видання. Йдеться про добровільне рішення колективів, на них не було жодного  тиску. На жаль, деякі органи місцевого самоврядування ігнорують бажання редакцій реформуватися, не надають їм передбачену законом разову фінансову підтримку. Трапляються  випадки, коли колишні засновники звільняють керівників ЗМІ, журналістів, вилучають у них редакційне майно. Держкомтелерадіо разом з медіа-спільнотою, профільним парламентським комітетом планують внести зміни до відповідного закону, що дозволить вирішити всі проблеми, які виникають у процесі реформування видань.