«Наше завдання – 100-відсоткова утилізація відходів, щоб на сміттєзвалище вже нічого не везли»

Наша розмова про екологію, яка має величезний вплив на наше повсякденне життя, але ми про це вкрай рідко замислюємося. Наш співрозмовник — член уряду, міністр екології і природних ресурсів Остап Семерак (на фото). Спочатку — про найбільш обговорювану у світі тему останніх днів...

- Пане Остапе, недавно на запрошення американського посольства ви у стінах цієї установи стежили за виборами президента США. Якою була реакція дипломатів, призначених на свої посади демократом Обамою, на несподівану перемогу республіканця? Як вимальовували вони стосунки США і України за правління Дональда Трампа, зокрема у безпекових питаннях, адже до виборів кандидата республіканців звинувачували у симпатіях до політики Путіна?

- Сполучені Штати — демократична країна, яка задає стандарти демократії для великої частини світу. Для нас США — стратегічний партнер. Це важливий чинник, який впливає на внутрішні справи в Україні, відігравав і відіграватиме важливу роль у врегулюванні нашого конфлікту з Росією. Для прогнозування геополітичної перспективи важливо розуміти, як зі зміною американської адміністрації змінюватиметься її політика. Очевидно, засадничі принципи американської політики залишаться непорушними. Національні інтереси США не обмежуються її територіальними кордонами. Україна буде ключовим елементом цих інтересів в європейському регіоні. Як видно з результатів зустрічі президента Обами з його наступником Трампом, вони домовилися про підтримку один одного і кооперацію для плавного переходу влади з одних рук в інші. Україна повинна це використати. 

- Чи відчуває Україна підтримку від США, інших закордонних партнерів у сфері екології? 

- Відчуває. У цій частині нашої зовнішньої і внутрішньої політики Україна входить у когорту лідерів. Ми перші в Європі, хто пройшов усі процедури ратифікації Паризької конвенції щодо зміни клімату. У світі ця тема після боротьби з тероризмом на другому місці. 

Але, на жаль, ми забруднюємо річки, які течуть в Угорщину і Польщу. З вини недобросовісних господарників наші води несуть у ці країни пет-пляшки. Є і зворотний негативний вплив. Скажімо, унікальна долина нарцисів на Закарпатті потерпає від окислення грунтів, яке спричиняється кислотними дощами, що приходять до нас з країн Європейського Союзу...

- Яка з проблем охорони навколишнього середовища для України найгостріша? 

- Плани з охорони довкілля, які поставили собі до кінця 2016 року, можна виділити у кілька груп. Перша — гармонізація українського природоохоронного законодавства до європейських стандартів. 25 останніх років ми жили без розуміння і формування державної політики поводження з відходами. Відходи — набагато ширше поняття, ніж муніципальне сміття. Йдеться про перелік набагато більш небезпечних відходів, які негативно впливають на природу, на тривалість нашого життя. Після катастрофи на Грибовицькому сміттєзвалищі ми ініціювали інвентаризацію вітчизняних сміттє­звалищ, на сайті міністерства створили інтерактивну їх карту. Друга частина наших планів — підготовка національної стратегії поводження з відходами, яка повинна дати відповіді, як побудувати нашу природоохоронну систему. До грудня хочемо обговорити і написати фінальну версію поводження з відходами, закону про відходи і національного плану. 

- У чому їхня суть?

- Повинні побудувати систему, яка зробить безпечним наше життя. Завдання — 100-відсоткова утилізація відходів, першою чергою — твердих побутових. Скажімо, Швейцарія переробляє їх на 100 відсотків. На сміттєзвалище там не везуть нічого. У нас 95 відсотків цих відходів потрапляють на полігони. Немає стратегії рекультивації землі під ними. Хто може дати відповідь, що робити з Грибовицьким сміттєзвалищем?  Поводження з твердими побутовими відходами — цілий сектор економіки! Причому — прибутковий. Якщо хтось хоче переконати мене, що вивезення сміття зі Львова і його захоронення — збиткове, то це — неправда. Цей бізнес перебуває у тіньовій зоні. Наше завдання — щоб він перейшов не просто у світлу зону, а у «зелену».  Сьогодні у світі після сортування сміття велику кількість його продають на повторну переробку. Відходи не є сміттям у старому розумінні. Це — сировина для іншого виробництва. Світ живе у парадигмі циклічної економіки. Деякі наші фахівці, які живуть позавчорашнім днем, при цих словах роблять великі очі. А сучасна економіка включає в себе елемент циклічності: сировина-відходи. Ми повинні будувати циклічну, «зелену» економіку. 

Біда зі сміттям могла статися не тільки у Львові, а будь-де. Бо сміттєвий бізнес декому вигідний у такій формі, як нині — у сірій зоні. Він приносить величезні гроші. 

- Але ж переробка сміття теж вигідна...

- Наведу вам приклад, пов’язаний зі Львовом. Після року простою тут запустили роботу першого в Україні комунального підприємства з переробки ртутних ламп. На ринку України компанії, які мають ліцензії на поводження з небезпечними відходами (до них належить утилізація ртутних ламп) є близько трьохсот. Коли я прийшов працювати у міністерство, отримав штучно закриту систему поводження з небезпечними відходами. Мали 300 компаній, яких ніхто не міг перевірити, ніхто не міг за порушення у роботі відібрати у них ліцензії. І ніхто новий не міг увійти у цей клуб. Така бізнес-лагуна існувала для 300 володарів золотих ліцензій. Як правило, ці компанії торгували папірцями, працювали віртуально. Конкурувати з ними львівське підприємство з інвестиціями у декілька мільйонів євро, з прозорою схемою роботи не могло. Це підприємство повинно було збирати лампи, нести витрати із виплати зарплати, платити за використання електроенергії, робити комунальні платежі. А поряд — інший підприємець, який мав  ліцензію, стіл і стілець, і замість утилізації відходів займався фікцією. Це стосувалося не тільки ламп. По телебаченню показали сюжет, як утилізовували залишки клінічних біоматеріалів. У Сумській області компанія мала угоду з лікарнею на утилізацію людських органів, які видаляли після операції. Міська лікарня оплачувала ці послуги. Працівники компанії приїхали, забрали відходи, доїхали на перше сміттєзвалище і викинули туди сім людських кінцівок. А там собаки... Те саме відбувається з ртутними лампами. Якщо поїхати на львівську «Збиранку» чи на інші сміттєзвалище, знайдемо там, зокрема, і залишки битих ртутних ламп. Вони завдають великої шкоди довкіллю. За документами все це переробили, насправді викинули. Встановлено і такі кричущі факти, коли старі пігулки згідно з документами нібито утилізовували, а насправді їх перепаковували і віддавали у продаж. Вакханалія! Це все стало можливим, бо на ринку поводження з небезпечними відходами і в державних органах, які регулювали цю роботу, досягли «компромісу» — так називається ця змова. Я відчуваю шалений тиск ділків, які втрачають цей тіньовий бізнес. Пробують «домовитися» з нами, пробують тиснути, шантажувати. Але моя позиція непохитна. Влітку ми ухвалили всі підзаконні акти, відкрили штучно законсервований ринок. Те, що у Львові  підприємство отримало ліцензію, стало можливим лише завдяки тому, що ми поміняли умови. Ухвалення підзаконних актів дало нам можливість перевірити відповідність ліцензій згадуваних 300 компаній. Менш як за два місяці перевірили 30 з них. У 26 анулювали ліцензії, чотирьом винесли попередження про усунення порушень. Якщо виправляться — працюватимуть далі, якщо ні, то заберемо ліцензії. Наше завдання — пустити на ринок реальних інвесторів, які вкладатимуть кошти у виробництво. Львівська лінія з утилізації ртутних ламп коштує 1 млн. 200 тис. євро. А інша недобросовісна компанія, яка нічого не інвестувала, а лише купила в чиновника ліцензію, поставить нижчу ціну, ніж львівське підприємство, котре несе реальні затрати для утилізації відходів. І на торгах, які здійснюються на базі prоzzoro, виграє фіктивний утилізатор. Тому ми повинні встановити справедливі екологічні правила і умови роботи на цьому ринку. Нам не вистачає людського ресурсу, щоб здійснювати ці перевірки. Якби мали удвічі більший штат, уже встигли б перевірити 60 підприємств. 

Є ще інша проблема: ми анульовуємо ліцензії, а “чесні і справедливі” українські суди їх поновлють. Будемо просити громадянське суспільство відстежувати таку діяльність Феміди. Судді повинні зрозуміти: тривалість життя кожного з нас, наших батьків, внуків залежить трошки від медицини, а більше — від умов, в яких живемо. Треба боротися з причинами, а не наслідками.

- Щодо львівського сміття. У нас довго не було сміттєпереробних заводів, а тут чуємо, що планують збудувати аж чотири. Що вам бачиться за таким змаганням?

- Це компетенція органів місцевого самоврядування. Конкуренція повинна привести до якісного сервісу. Але це не швидкий процес. Збудувати і запустити сміттєпереробний завод — це не менш як два роки. А що відбуватиметься з екологічною ситуацією, поки будуватимуть ці заводи. Інвесторів є багато. На інвестиційній конференції у Канаді до мене підійшла група підприємців з Едмонтона і сказала, що хоче в Україні переробляти сміття. Запитую: які у вас умови? Потрібні якісь зелені тарифи, дотації? Кажуть: ніяких умов, дайте можливість працювати. У нас гарні технологї, які експортуємо за кордон. Хочемо поїхати з ними і в Україну. Наступного тижня канадці приїдуть в Івано-Франківськ, Одеську область. Запропонуємо їм навідатися у Львів. Але це займе багато часу. А сміття треба вивозити щодня... 

Я не є прихильником сортування сміття вдома — окремо папір, окремо метал, окремо скло, пластик. Це вчорашній день. Треба створити систему, коли всі 100 відсотків сміття сортують і переробляють на одному майданчику. Світові технології підтверджують ефективність цього методу. Коли ви сортуєте непотріб вдома у шість пакетів і виставляєте його у шість окремих контейнерів на вулицю, за цими пакетами до вас у подвір’я повинно приїхати шість машин! Машини пригальмували — і випустили у повітря енну кількість шкідливого вуглецю, потім знову завели двигуни — і знову викинули велику порцію CO2. Це додатково забруднює повітря у місті. Ці машини перевантажують транспортні артерії міста. 

Додатково ми повинні стимулювати розвиток енергетики на абсолютно інших підходах. Коли чую на засіданнях уряду про те, що збираємося з бюджету тратити мільярди гривень на добудови шахт, мене це дивує. Вугілля в енергетиці — це позавчорашнє століття! Світ переходить на відновлювальні джерела. А ми, замість того, щоб інвестувати в їх розвиток, вкладаємо гроші у забруднення. Шахта сама собою — це екологічна катастрофа. Бо створює проблеми з підтопленням завалами. У 2016 році Китай побудував і здав в експлуатацію екологічно чистих електростанцій на відновлювальних джерелах більшої потужності, ніж її має уся атомна, теплова та гідроенергетика Росії! Світ їде в інших санях. Давайте думати про використання сонця, вітру, води!

- Про іншу актуальну екологічну проблему — так званий лісоцид. Волонтери занепокоєні масовими вирубками лісів. Водночас лісівники кажуть, що здійснюють законну господарську діяльність, а набат активістів називають політичними спекуляціями... 

- Знаю аргументацію лісівників, і з нею не погоджуюся. Державне лісове агентство підпорядковане Міністерству агрополітики. Відповідно лісівники до лісу ставляться як шахтарі до вугілля. Чим більше видобудуть його, тим прибутковішими будуть шахти. Ми засуджуємо хижацькі вирубки лісу. Відразу після свого призначення я поїхав у національні парки Західної України. Наслідком візиту було звільнення декількох чиновників (через суд намагаються поновитися на роботі). Півроку тому ми заборонили будь-які санітарні рубки у всіх національних парках. Ініціювали нові правила санітарних рубок у всіх лісах. Лісовики не захотіли прислухатися до наших зауважень. Але ми знайшли компроміс. У часи Януковича-Азарова відомчі інструкції фактично узаконювали тотальні рубки лісу. Ще півроку тому не можна було притягнути до відповідальності тих, хто рубає і везе цей ліс. У них з документами було все о’кей. Правила було так виписано під проведення максимальної рубки, що протистояти цьому було неможливо. Під виглядом санітарної проводили суцільні вирубки. Зараз ці правила змінено. У нових правилах є оприлюднення карт і планів таких рубок на сайтах лісовпорядних організацій, органів місцевого самоврядування, на території яких ці площі знаходяться, і на порталі лісагентства. Люди можуть ознайомитися з цими планами, проконтролювати, чи саме там відбулася рубка. Багато залежить від свідомості і активності людей. Але є й інший бік проблеми. Я стояв на схилі Карпатських гір і дивився на п’ятигектарну ділянку пеньків 300-літніх буків. Це — неймовірний злочин. Але ж ці прабуки вирізували не марсіяни! Їх пиляли жителі навколишніх сіл. Вони вантажили цю деревину, машини їхали дорогами цих сіл. Усе це бачили депутати сільські, районні, обласні, голови сільрад, РДА, правоохоронці, екоінспектори. Потім вони поділилися між собою наваром від зрізаного лісу. А потім прийшли на черговий екомітинг і комусь кричали «ганьба!». 

- Недавно від когось з міністрів почув, що ми в Україні використовуємо лише два відсотки своїх газових і нафтових ресурсів. Що нібито наше енергощастя ще попереду...

- Збільшення видобутку нафти і газу — тимчасове явище. Це транзитна, перехідна енергетика. Саудівська Аравія, де видобувають найбільше вуглеців у світі, ухвалила рішення про перехід енергетики на інші рейки. Вони цікавляться кооперацією з нашою чорнобильською зоною. Хочуть до 2030 року побудувати свою електроенергетику у пропорції: 50 відсотків — атомного походження, 50 відсотків — сонячного. Жодного кіловата від газу чи нафти! Через років десять ціна на нафту-газ буде радикально іншою, бо вони не будуть основним джерелом енергії. Автомобільний транспорт переходить на електрику. Кошти від Кіотського протоколу, а це майже мільярд гривень, ми запропонували використати для купівлі електромобілів для нової української поліції. За такими енергозберігаючими технологіями — майбутнє.