Жан Беленюк: «Мені телефонував Борис Ложкін. Питав, що не так, і чому так мало медалей»
Інформацію про те, що просився до Росії, український борець заперечує.
Уже понад тиждень тому у Ріо-де-Жанейро завершились Олімпійські ігри, пристрасті довкола них не вщухають. Днями грузинського суддю, який практично відібрав в українського борця Жана Беленюка “золото”, відсторонили від роботи... У свої 25 років Беленюк зібрав досить велику колекцію нагород, і тепер до неї додалося «срібло» Олімпійських ігор. Журналісту “ВЗ” Жан Беленюк не лише показав багатостраждальну медаль, а й розповів про недоліки Ігор і байдужість української влади до спорту. А також пояснив, чому, попри всі труднощі, не хоче змінювати федерацію.
- Це ваша перша Олімпіада у спортивній кар’єрі. Які враження?
- Було морально складно, бо це велика відповідальність перед тими, хто в мене вірить. У ніч перед змаганнями довго не міг заснути, пізно ліг та прокинувся о п’ятій ранку. На жаль, рівень організації був досить низький як для події такого масштабу. Багато негативних нюансів з харчуванням та проживанням. У Ріо я жив у кімнаті з тренером. Хоча кімнатою її важко назвати, комірчина 4-5 квадратних метрів. Не було пральної машини, доводилось прати руками. Харчування теж не потішило. На вибір було представлено чотири кухні: дві східні, італійська, європейська. І за два тижні вони дуже набридли...
- Які збірні були вашими сусідами?
- Ми жили в будинку з білорусами та вірменами.
- А росіяни?
- Вони жили окремо. Помітив, що спортсменів селять здебільшого з політичних міркувань: представники США та Ірану в одному будинку жити не будуть, так само українців з росіянами розселили.
- Мали час прогулятися містом?
- Так, після змагань мали майже тиждень вільного часу. Але в Ріо багато не нагуляєшся — небезпечно. Треба скрізь ходити та їздити групами і не брати зі собою дорогих речей. Одного з призерів Олімпіади у центрі міста побили та пограбували. На щастя, залишився живий.
- Уже встигли відсвяткувати “срібло” Олімпіади?
- Наразі ні, не було можливості. Я до цього спокійно ставлюсь, можливо, трохи пізніше і “обмиємо”.
- Уся Україна обговорювала ситуацію довкола вашого виступу. Суддя з Грузії кілька разів «карав» вас штрафними балами та постійно ставив у партер, завдяки чому суперник, росіянин Давіт Чакветадзе, набирав очки...
- Не можу сказати, що мене засудили. У кожного судді свої симпатії до спортсменів, хоча не буду заперечувати, що до росіян у боротьбі ставляться краще. У них сильна федерація та велика фінансова підтримка. Звісно, хотілося б, аби все було чесно, особливо на Олімпіаді, але вже як є.
- Днями голова федерації боротьби РФ Михайло Маміашвілі заявив про те, що ви просили його забрати вас у Росію...
- З ним, крім “Добрий день”, я більше не спілкувався. Тому навіть не знаю, звідки взялась ця інформація.
- Деякі спортсмени через недостатнє фінансування з боку держави, змінюють федерацію та виступають під прапором іншої країни. Про це ви не думали?
- Хоч держава спорту не підтримує, але про зміну федерації навіть не думав. Мене підтримують люди. Якщо я і захочу переїхати... Можливо, мені там платитимуть більше, але я не буду там своїм. В Україні я свій, мене люблять, мене впізнають на вулиці, після Олімпіади мені надіслали величезну кількість повідомлень з підтримкою. В іншій країні після кар’єри спортсмена мене просто викинуть на сміттєзвалище. Я виріс в Україні, мені тут добре і я хочу працювати на користь своєї держави, а не іншої, в якій я чужий. Хоча тут справді важко. Мені, вважаю, пощастило, маю небайдужих, які перед Олімпіадою допомогли мені фінансово. Наприклад, комплект медикаментів, які допомагають витримувати шалене навантаження, коштує 10-15 тисяч гривень.
Шкода, але влада згадує про спортсменів лише на час Олімпіади, бо треба ж буде потім звітувати. Ще коли був у Ріо, мені, за дорученням президента, телефонував Борис Ложкін (екс-голова Адміністрації президента. - Авт.). Питав, що не так, і чому так мало медалей. На превеликий жаль, у держави немає стратегії на 10-15 років, є одна стратегія - до наступних виборів. Ніхто не думає про майбутнє молодого покоління - майбутнє держави.
- Незадовго до Олімпіади київська влада подарувала вам квартиру...
- Так, за кілька місяців до Ігор мені дали однокімнатну квартиру в Києві. Точніше, сертифікат на неї. Будинок, в якому розташована квартира, вже добудований, але коли ми в нього заїдемо, треба питати у забудовників. “Вибивав” собі квартиру протягом двох років, ходив і розповідав, у яких умовах я живу (з мамою в однокімнатній “готельці” площею 36 м2, в Києві на Виноградарі. - Авт.).
Довідка «ВЗ»
Жан Беленюк — український борець греко-римського стилю у ваговій категорії до 85 кг. Срібний призер Олімпійських ігор (2016), срібний призер Європейських ігор (2015), чемпіон та бронзовий призер чемпіонатів світу (2015, 2014), дворазовий чемпіон і бронзовий призер чемпіонатів Європи (2016, 2014, 2012), бронзовий призер Універсіади (2013). Заслужений майстер спорту України.
