«Порошенко не збирається плекати собі наступника...»
Політолог Віталій Кулик — про підсумки політичного літа в Україні.
Політичні літа зазвичай бувають спокійними — перші особи, парламентарії, пішовши на канікули, беруть паузу у своїх битвах, приберігають сили на осінь. Але нинішній літній сезон, який добігає кінця, видався надміру спекотним. Це і несподіване похолодання у відносинах Києва і Варшави через так званий «геноцид поляків», і «терористично-диверсантська» провокація ФСБ у Криму, яка поставила Україну на грань прямого військового вторгнення Росії. Великого резонансу набуло затримання і арешт ряду вітчизняних високопосадовців, протистояння між Генпрокуратурою і Національним антикорупційним бюро, яке має ознаки відомчої війни, убивство журналіста Павла Шеремета. Скандал скандалів - ймовірна причетність до «чорної бухгалтерії» Партії регіонів керівника виборчого штабу кандидата у президенти США Трампа. Найсвіжіша політична «НП» - провал старту електронного декларування доходів держслужбовців. Оцінку подіям, які «зворохобили» цього літа країну, кореспондент «Високого Замку» попросив дати керівника Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика (на фото).
- Антиукраїнська резолюція сейму — спонтанні емоції поляків чи свідомий умисел? Чи не був він підігрітий, простимульований зовні?
- У Польщі завжди існували антиукраїнські настрої, були політичні сили, які говорили про відповідальність українців за драматичні події на Волині. З іншого боку, Росія доклала чимало зусиль для того, щоб актуалізувати це питання у медіа-просторі. Це співпало з внутрішньою політичною кризою у Польщі. “Українську карту” було використано для мобілізації електорату, щоб отримати дивіденди. Звичайно, це створило певну напругу у наших відносинах, посіяло недовіру...
- «Хід у відповідь» потрібен?
- Україна має бути трохи вищою, не втягуватися у політичні ігрища. Як на мене, не треба робити парламентських заяв, а обмежитися позицією громадянського суспільства, думкою місцевих громад — щоб донести до польської спільноти розчарування такими діями її керівництва. У більшості поляків і українців є розуміння, що розпалювання конфлікту грає на користь ворогів.
- Чи після цього скандалу не втратимо ми в особі Польщі найнадійнішого партнера і «адвоката» в Європі?
- Навряд чи Польща відмовиться від лобіювання, захисту українських інтересів. Ми історично є союзниками. Варшава привітно ставиться до Києва. Наскільки я розумію, основні антиукраїнські центри у Польщі більш-менш локалізовано.
- Міжнародна спільнота з тривогою спостерігає за розвитком подій на адмінкордоні України у Криму. Дехто з аналітиків проводить невтішні аналогії зі спецоперацією Гітлера, яка спричинила Другу світову війну. Чи не піде цим шляхом Путін?
- Сумніваюся, що з боку Росії буде фронтальний наступ, відновлення масштабних бойових дій. Москва готова використати цей інцидент для розкручування теми відповідальності України за “підготовку терактів”, брязкає зброєю, погрожує “наслідками” цієї фейкової історії. Але це робиться для того, щоб пояснити власну непоступливість у Мінському процесі, заблокувати його, торпедувати нормандський формат. А ще ця антиукраїнська істерія пов’язана з підготовкою російської влади до виборів.
- Є побоювання, що Кремлю «відмовлять гальма» відразу після Олімпіади…
- Не думаю, що Путін наступатиме на одні і ті ж граблі та буде повторювати події 2008 року у Грузії. Олімпіада для Кремля не є топовою подією, Путін може вибрати будь-який час для агресії...
- Чи належно відповідають на провокацію Москви президент Порошенко і його команда?
- Наша влада робить це цілком адекватно. Щоправда, чекав жорсткіших дій щодо звільнення наших викрадених громадян, які виявилися заручниками російської ФСБ. Дивно, що різні відомства висловлювали різні версії подій. Наша позиція у цьому питанні мала би бути консолідованою — це краще працювало б на розвінчання російської провокації.
- До наших внутрішніх подій. Ми стали свідками бурхливої активності з боку нового генпрокурора Юрія Луценка. «Під ніготь» потрапили Єфремов, Онищенко, Кулик, ряд чиновників і суддів вищого ешелону. Дехто називає такі дії очікувано очищувальними, а дехто — популістськими. Наскільки щирий у своїх акціях Луценко? Чи зловить він на гачок, як і обіцяв, більшу «рибу»?
- Те, що робить Генпрокуратура, за винятком одного її управління, яке контролюють Кононенко-Грановський, - позитивна тенденція. Особливо тішать зусилля ГПУ щодо налагодження правових зв’язків із закордонними колегами, - це дозволить покарати горе-чиновників, які втекли на Захід. Раніше не було інструментарію, щоб притягнути до відповідальності екс-міністра Ставицького, який зараз живе в Ізраїлі. Нині підписано всі необхідні для цього документи у Тель-Авіві, в європейських столицях. Поліпшено правову базу, яка дозволить повертати гроші з міжнародних рахунків корупціонерів, відстежувати їхнє пересування. Це великий плюс.
Щодо самого Луценка. Звичайно, хотілося б, щоб він пересадив усіх олігархів-корупціонерів. Але для цього потрібна тісна взаємодія із Національним антикорупційним бюро, судами. Поки що бачимо війну відомств а-ля “гвардійці кардинала проти мушкетерів короля”.
- Чим пояснити «пацанські розбірки» між Генпрокуратурою і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою? Професійна ревність? Боротьба політичних таборів за впливи? Конфлікт старого і нового?
- Радше, хвороба росту. У нас з’явилися нові інституції, не розділено повноваження, йде їх дублювання. Маємо неефективний Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), свої проблеми є у судовій гілці. Відтак виникає постійний конфлікт інтересів у названих органах. Подолати його треба терміново, внісши зміни до КПК.
Результатів у ГПУ зараз більше, ніж у НАБУ. Маємо лише 10 доведених до суду справ НАБУ і величезні кошти, витрачені на цю інстанцію, — проти сотень завершених справ ГПУ. Хлопці з НАБУ хочуть будь-що показати свою доцільність, відтак “іскрить”. Не без того, що йде змагання різних груп впливу.
- Які наслідки може спричинити взаємопоборювання силовиків?
- Суперечку буде припинено до початку нового політичного сезону. Має бути зроблено крок, який усе розставить на місця. Якщо “війна” продовжуватиметься, то ставитиметься питання про адекватність керівництва ГПУ або НАБУ.
- Побутує думка, що Петро Порошенко, побоюючись критичного падіння власного рейтингу, в особі Юрія Луценка плекає зручного наступника…
- Я б не піднімав питання про спадкоємців Порошенка, оскільки Петро Олексійович має намір залишитися на другий термін президентства. Не бачу ні спроб, ні натяків, ні тренду щодо того, що він збирається когось плекати замість себе. Питання про “наступника” не стоїть.
- Той факт, що НАБУ виявило в «амбарній книзі» Партії регіонів, де фіксували таємні виплати, прізвище американського політтехнолога, керівника виборчого штабу американських республіканців Пола Манафорта, може торпедувати на листопадових виборах у США його «клієнта» Дональда Трампа?
- Не думаю, що це призведе до негативного перебігу виборчих справ у США. Хоча трохи вдарить по Трампу і його оточенню.
- На кого ви поклали б вину за зрив електронного декларування? Це справді технічний збій чи політична диверсія з метою підрятувати вітчизняних скоробагатьків?
- Йдеться про неготовність політичної системи. Це не технічний збій, а свідоме політичне рішення. Очевидно, воно було ухвалено на Банковій, щоб зменшити ризики для бізнес-партнерів тієї ж Банкової.
- Як ці «маневри» вплинуть на нашу фінансову співпрацю із Заходом, на євроінтеграційні перспективи?
- Кричати, що через зрив е-декларування нам не треба давати безвізовий режим — це і є політична диверсія. Саме цим займалися союзники Росії перед антиукраїнським референдумом у Голландії. Такі брошури роздавали, такі тексти озвучували на ТБ, такі лекції читали деякі наші “активісти”. Коли такі ж тези звучать з уст нібито єврооптимістів, складається враження, що це і є політична диверсія. Сумніваюся, що збій вплине на безвізовий режим України з ЄС, бо є тверді домовленості про це. Але сподіваюся, що правильні висновки наша влада зробить, запустить е-декларування у повному обсязі.
- Якої політичної погоди в Україні нам чекати восени?
- Буде дуже гаряче. Побачимо спроби розхитати ситуацію — як з боку популістів, “п’ятої колони”, так і олігархічних гравців, які хотіли би обмежитися косметичним ремонтом системи. Слід чекати турбулентності. Втім, до масштабної політичної кризи не дійде. Її можна очікувати навесні 2017 року.
Фото з архіву “ВЗ”.
