«Справжній диктатор Європи – це Путін. А Лукашенко його маріонетка»

Консервативно-християнська партія Білоруського Народного фронту (скорочено - НФ) ставить за мету відродження національної держави за історичним зразком Великого Князівства Литовського, що було форпостом Європи ще з ХІІІ ст., відновлення справжніх державних символів і повернення білоруській нації її місця у колі європейських народів. Перебуває в жорсткій опозиції як до діючої влади, так і критично ставиться до опозиційних структур. Очільником партії є білоруський дисидент Зенон Позняк, якому через політичну діяльність готували долю В’ячеслава Чорновола, але змову вдалось вчасно викрити, і зараз він перебуває в екзилі. 

-В   Україні — війна. Що це означає для Білорусі —  загрозу чи попередження?

- Це наш спільний біль. Звичайно, ми за мир, але не за мир будь-яким коштом — не ціною нашої національної і людської гідності, знищення нашої держави і поневолення нашого народу дикою московською імперією. У Білорусі багато людей готові до спротиву. За нами стоїть Конституція, де написано, що громадяни повинні охороняти свою державу, за нами наша культурна мілітарна традиція —  500 років війни проти Московії. Ми бачимо, що «русскій мір» — це тріумф криміналу, розкол, деморалізація.  Зараз із майже 10 млн. білорусів 10% готові до активних дій проти російської агресії. Це майже стотисячна армія. Як показує історична практика, коли прокидаються і стають політично активними хоча б 10% населення, то відбуваються революційні процеси. У нас вони є. Але є інша проблема. З певних причин ці люди розсіяні по всій країні. В кожному містечку, місті, селі є народні авторитети — інтелектуали, сумлінні люди. Тільки в Білорусі цим людям не вистачає того, що є в Україні — систематизації структури і процесу. Зараз їх неможливо з’єднати.

- Тобто вони у підпіллі?

- Вони надають Народному фронту допомогу фінансово,  виступають з певними ініціативами на своїх теренах, але не афішують своїх імен — ми накопичуємо національні сили. Наразі закликаємо громадськість утриматись від необдуманих дій, не йти за провокаторами. Зараз треба кристалізувати структури, об’єднатись, створювати горизонтальні зв’язки по всій країні, розгортати націо­нально-просвітницьку діяльність і бути готовими до найбільш драматичних подій. 

- Скільки часу може зайняти  об’єднання народу?

- Це затяжний процес. Він  триває з 1988 року. Пам’ятаю, як зі звичного совєтського життя впав у цю збурену хвилю, і вона понесла. Зараз  бачимо, що є і свідома молодь, і сміливі дорослі люди, готові до дій. В Україні активна фаза боротьби, у вас війна. А ми не можемо дозволити собі вивести людей під удар, поставити під репресії. Потрібно діяти організовано, приховано. Найголовніше зараз для білоруських патріотів — це освітницька праця: казати правду про події в Україні, про наше економічне становище, про те, що творить окупаційний лукашистський режим на нашій землі.

- Лукашенка називають останнім диктатором Європи...

- В Білорусі авторитарна форма правління. Справжній диктатор Європи — товариш Путін. Лукашенко не є самостійною фігурою — він дрібний агент Москви, якого культивували, розкручували спочатку совєтські спецслужби, а з кінця вісімдесятих і російські. Ця особа — маріонетка, виведена на політичне поле, надане йому для того, щоб ослабити Білорусь, підірвати нашу культуру, економіку, націю і, зрештою, привести Білорусь до повної ліквідації держави і знищення народу. Цим займається і вся та хунта, яка зібралась довкола цієї ганебної особи, і він сам двадцять чотири години на добу.

- Якщо, не дай Боже, війна дійде до Білорусі, це буде окремий фронт, допомога Україні чи сили, які змусять піти проти України на допомогу Росії?

- Вже пробували це робити. У 2014 році комісари намагались делікатно вмовити наших військових, перш за все офіцерів, «сходити в Україну, повоювати, допомогти Росії». Але наткнулись на повне несприйняття військовими самої думки про те, щоб піти війною на Україну. І це в умовах тотальної русифікації нашої громадськості, збройних сил і московського командування. Білоруси не бачать в українцях своїх ворогів. Ми організовували кампанії, роздавали листівки і казали, особливо  молодим, як поводитися, якщо раптом їх пошлють на український фронт: бігти у бік українців, кричати «Слава Україні», здаватись і ставати за Україну проти російської агресії. Пояснювали, що українці брати, а не вороги, і воювати проти них —  виконувати злочинний наказ. 

А коли у вас перемогла Революція, в Білорусі розгорнулась шалена московська антиукраїнська пропаганда, і народ у неї повірив. Люди були  зазомбовані, приголомшені потоком інформації, що лився з телевізора. Тепер  все стишилось, люди побачили, що українці не фашисти. Може, без захоплення вашим Майданом, революцією, без належного християнського співчуття звитяжцям, але нема войовничої агресивності проти України і українців. Не відбулося жодного стихійного мітингу проти «фашистів» в Україні, не було бажання дійти на танках до Києва. Це просто суперечить нашому добросусідству протягом століть.

- Протягом цього часу ким українці були для білорусів?

- Колись ми були однією могутньою державою. Наша з українцями головна місія —  бути оборонцями християнської європейської цивілізації від східної деспотії, московської орди. Ми протягом півтисячоліття вели неперервні війни проти цього ворога, який штучно долучив себе до грона слов’янських народів. Але нашу роль в історії забули. Найголовніше — це наша близька історична перспектива — стати фортецею між європейською цивілізацією і сходом. Ми маємо триматись, щоб руйнівні процеси, які розгортаються на сході вашої країни, не перекинулися на Європу, не підірвали і не знищили її. Історично ми до цього готові. Ще з кінця 80-х  спостерігали, як совєтське КГБ кілька разів намагалось розпалити ненависть, робило масштабні провокації то проти гебреїв, то проти литовців.  Але це не знаходило  відгуку у народі. Навіть серед молодих,  соціально нестабільних жителів. Неможливо білорусів підштовхнути до агресивних дій. І не вдасться це зараз, коли, особливо у прикордонних Брестській і Гомельській областях, люди регулярно їздять в Україну, спілкуються і бачать, що відбувається. Вони розуміють, що картинка, яку подає російський зомбоящик,  викривлена, що це типова геббельсівська пропаганда.

- Помітила, що  в Білорусі дуже популярні російські канали, російські серіали… А що говорить білоруське телебачення про події у світі?

- Білоруських каналів немає. Це все - містечковий провінційно-совєтський римейк, який тільки називається білоруським. Як і узурпатор  влади Лукашенко називається президентом, а його палати - парламентом. Це все для того, щоб замінити реальність ілюзією і заповнити нею свідомість. Коли білоруси збираються у великі маси — вони мовчать. Ми - інтроверти, замкнені у собі. Але це не повинно тішити наших ворогів. Бо  невідомо, що насправді білорус думає. У цьому переконались німецькі окупанти, які вважали, що білорусів ліквідувати буде легко, бо це люди флегматичні. А потім вибирались з наших поселень тільки у супроводі танків. Якщо прийде новий окупант — буде те саме.

- То ким є білоруський народ?

- Це європейський народ. У нас дуже цікавий синкретизм зі східних візантійських традицій і західних латинських в архітектурі, літературі, образотворчому мистецтві. Відбувалось те саме, що і на українській землі. Просто у вас пам’ятки більш відомі. Всі знають про Софію Київську, але мало хто знає про Софію Полоцьку,  хоч це одна епоха. Ми ніколи не будемо частиною «русского міра» чи ще якогось. У Москві  були впевнені, що викликали в Україні деструкційні процеси, організовані режимом Януковича, що армія розвалена, економіка підірвана, нація дезінтегрована. Вони були впевнені, що не буде кому боронитись, що вони дійдуть до Києва, поставлять там своїх маріонеток. Не вийшло. Є авангард, який організував боротьбу, консолідацію нації і вплинув на міжнародну спільноту, що дала підтримку Україні. Ваші люди швидко усвідомили небезпеку і почали допомагати одне одному для спільної мети. Ми теж здатні на це.

- Україні дав поштовх до боротьби європейський вибір: відкриті кордони, якісна освіта, медицина та ін. Що може стати таким поштовхом для білорусів? 

- Ми повинні пам’ятати, що разом з українською нацією  є інтегральною частиною Європи. Нам нікуди не треба іти — ми і є Європа. У нас спільна історія, спільна цивілізаційна традиція з європейськими націями. На заході Європи такою фортецею є християнська Ірландія, Іспанія, на сході — Білорусь і Україна. Але треба пам’ятати, які європейська цивілізація ставить завдання перед народом: сумлінна праця, повага до національних цінностей, повага до спільної європейської культури. Це ми маємо відродити і довкола духовних традицій сконсолідувати народи. Але важливо розуміти, що у Європі зараз відбуваються серйозні деструктивні процеси. Європа переживає кризу. Ми молодші і здоровіші нації, у нас важкий спільний комуністичний досвід, тому ми маємо більшу відпірність розтлінним процесам, ніж решта Європи. Маємо концентруватись на нашому регіоні, організувати свою національну сім’ю. 

- Українці змогли струсити з себе пил Радянського Союзу. Як з цим у білорусів?

- Вся діяльність московського режиму скерована на те, щоб цього не допустити. За часів КГБ, якщо ти говорив білоруською, — ти ворог! З 1991 по 1995 відбувалося відродження, все трималось на ініціативі, без жодного фінансування. Люди заговорили рідною мовою, заговорила душа — білоруську запровадили у школах, дитсадках, театрах. Москва схаменулась, організувала лукашистський переворот, і все це розтоптали. Зараз білоруською навчаються 3-4% учнів.

Ми закликаємо вивчати культуру, слухати музику, обговорювати історію, організовувати аматорські лекції на квартирах. З 2001-го закликали не ходити на псевдовибори, бо це форма підтримки диктатури, і зараз більшість не ходить. Люди уже відмовляються бути маріонетками - і це велика перемога! Хочемо відродити національний стяг — біло-червоно-білий: прапор Ісуса Христа, символ чистоти, кривавого серця і вічності. Теперішній прапор — це совєтський червоний слід над нашими лісами. А вишивка, що йде по краю — то взагалі траурний візерунок. Цей прапор запрограмований на самознищення. А наш давній герб — Пагоня (рицарство виганяло ворога зі своєї землі) — це білий рицар на білому коні на червоному щиті: за законами геральдики кольори золота і срібла. 

P. S. Президент Білорусі Олександр Лукашенко підписав нову редакцію Воєнної доктрини, яку раніше прийняла палата представників і схвалила Рада республіки Національних зборів. У переліку «основних зовнішніх воєнних небезпек на рівні ризиків і викликів» джерелом загрози завуальовано названо НАТО (11.3; 11.4) і «гібридну війну» (11.6).

Довідка «ВЗ»

Валерій Буйвол — народився 3 липня 1965 р., проживає у Мінську. Закінчив Петербурзький академічний інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Е. Репіна (раніше Академія мистецтв, у якій вчився Шевченко) — культуролог, лінгвіст (знає 17 мов), перекладач. З 1988 р. учасник націоналістичного руху, соратник Зенона Позняка; зараз секретар НФ, громадський діяч, редактор інтернет-видання «Народна Перемога», публіцист.