Лідія СІЧЕНІКОВА: «Мама чоловіка іноді дає поради, як стріляти з лука»...
Має право, бо ж свекруха чернівецької лучниці - дворазова чемпіонка світу Тетяна Мунтян
На літні Олімпійські ігри, які стартують 5 серпня у бразильському Ріо-де-Жанейро, Січенікова їде у складі української збірної зі стрільби з лука. Лідія, майстер спорту міжнародного класу, разом із Анастасією Павловою (Нова Каховка) та Веронікою Марченко (Львів) завоювали олімпійську ліцензію на командному Кубку світу в турецькій Антальї - у фіналі наші дівчата перемогли італійок.
З а словами 23-річної чернівчанки, до Ріо вона їде за своєю мрією — олімпійською медаллю. На інтерв’ю Лідія прийшла разом із Михайлом, із яким нещодавно одружилася. Тепер у них ціла сім’я лучників: Михайло - теж майстер спорту в цьому виді, а його мама — відома буковинська лучниця Тетяна Мунтян.
- Стрільбою з лука я почала займатися 2005 року, у чернівецькій школі №27, - розповіла Лідія Січенікова. - Тренером був наш вчитель інформатики Віталій Гуменюк. Він нас заохотив: хто ходитиме на стрільбу з лука, матиме хороші оцінки.
- Думала, усе, що пов’язано зі стрільбою — прерогатива чоловіків…
- Ні, стріляти з лука можуть усі. Єдине, жіночий лук важить менше.
- Які відчуття дає цей вид спорту?
- Змушує думати. Дехто каже, тут треба мати хороший зір. Але це не обов’язково. Можна добре стріляти і з поганим зором, і в окулярах.
- Свою першу нагороду пам’ятаєте?
- Третє місце в особистому заліку на кадетському чемпіонаті світу в Туреччині, дев’ять років тому. Потім була перемога на юніорському чемпіонаті Європи в приміщенні, перше місце на міжнародних змаганнях «Золота осінь» у Львові… На жаль, на Іграх-2012 у Лондоні наша збірна залишилася без нагород. Зрештою, тоді я не мріяла про олімпійську медаль, адже була зовсім молодою. Але той досвід був важливим.
- Скільки часу займають у стрільбі з лука тренування?
- Треба багато працювати, зокрема, у тренажерному залі, тренувати певні групи м’язів, розвивати спину, лопатки. Самі ж тренування зараз займають у мене чотири години щодня. На зборах збірної тренуємося по вісім годин.
- Ваші батьки теж спортсмени?
- Ні, звичайні робітники. Мама допомагала мені виконувати шкільні домашні завдання - я багато уроків пропускала через змагання... Я вдячна мамі, яка мене стимулювала, мовляв, із моїм зростом 183 см мені обов’язково треба займатися спортом. Він дав мені впевненість у своїх силах. Раніше я навіть не могла інтерв’ю давати, така була закрита…
- Коли заробили свої перші гроші?
- Коли виграли чемпіонат світу і нам дали стипендію. Мені тоді було 16 років, сума стипендії — тисяча гривень щомісяця. Для мене це були величезні гроші! Зараз маю ставку у збірній України.
- Крім мішені, є щось таке, у що би вам хотілося вистрелити?
- Ой, ні. У нас стріли дуже дорогі. Комплект із 12 штук коштує 400 євро. Вони багаторазові, мені на рік вистачає.
- На Олімпіаду їдете у складі команди. Партнерки у спорті можуть бути в житті подругами?
- Анастасія, Вероніка і я багато стріляємо разом, знайомі давно. Дружимо, але водночас ми конкурентки. Бо крім командних виступів, є ще індивідуальні.
- Спеціально вибрали собі чоловіка, який теж добре стріляє з лука?
- Спеціально не вибирала, але познайомилися ми завдяки спорту. Інший чоловік не витримав би моїх постійних роз’їздів, а Михайло усе розуміє. Він теж потрапив до збірної України. Гадаю, у нього хороша перспектива.
- Напевно, зі свекрухою, лучницею Тетяною Мунтян, багато говорите на спортивні теми?
- Інколи вона нам з чоловіком дає поради, як жити. І звісно, як стріляти з лука…
Фото автора.
