«Судді Конституційного Суду перебувають «на гачку»

Серед тих, хто фігурує у гучному скандалі з «амбарною книгою» Януковича, про яку днями повідомив відставний заступник голови СБУ Віктор Трепак, є й члени Конституційного  Суду України. Як випливає з інтерв’ю одного з колишніх очільників спецслужб, у числі інших державних інститутів Партія регіонів щедро «підгодувала» і КС, незалежну нібито інстанцію. Завдяки цьому (і не тільки цьому) ПР незаконно захоплювала владу, тримала під жорстким контролем як своїх симпатиків, так, часто-густо, — і опонентів. Про те, що робиться у «святая святих» вітчизняного права, наскільки самостійний, об’єктивний Конституційний Суд у своїх рішеннях, а також про інші невідомі загалові нюанси життя політичних небожителів — у розмові з колишнім членом Конституційного Суду, екс-генпрокурором, народним депутатом трьох скликань Віктором Шишкіним. Він з кількома однодумцями був «білою вороною» у підім’ятому владою КС. Коли  там нехтували законом, голосував проти, називав речі своїми іменами, виступав з «окремою думкою».  Робив це як за  «біло-голубих», так і при владі їхніх наступників, які експлуатують демократичну риторику.

- Як оцінюєте наміри президента Петра Порошенка внести зміни до Конституції, які  продиктовані Мінськими угодами? Йдеться про преференції для окремих районів Донбасу.

- У суспільстві думки розділилися, бо воно не має повної інформації. Громадяни не знають, чого хоче влада, що з цього приводу думають фахівці-практики. Моя позиція щодо змін у Конституцію — зокрема, щодо зняття депутатської  недоторканності (проти якої теж виступаю), децентралізації,  переформатування судової системи — цього сьогодні робити не можна! Особливо вносити те, що передбачено Мінськими угодами,  які називаю «договорняком». Моє заперечення випливає зі статті 157 Конституції, в якій сказано, що вона “не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану”. А ми нині у цьому воєнному стані живемо. Маємо військову агресію іншої держави. На жаль, Конституційний Суд не перший раз не знайшов у собі мужності керуватися згаданою нормою Конституції.

Коли на одній з телепередач я попросив показати на екрані рядок Основного Закону, де заборонено змінювати Конституцію  під час умов воєнного стану, очі у ведучого стали квадратними. Йому і аудиторії в студії все стало ясно, а президентові — ні…

 - Чим це загрожує?

 - Вслухайтеся у доктрину російського президента Путіна. Він каже: у вас, в Україні, — внутрішній конфлікт, громадянська війна! Я, Путін, і Росія - ніякі не агресори. Ми не нападали на вас! У вас були якісь «зелені чоловічки», кілька наших десантників, які «заблудилися», а «ГРУшники» Єрофеєв, Александров — не в складі російської армії, вони поїхали на Донбас добровольцями...  

Зрештою, Україна досі офіційно не сказала, що Росія — агресор. Немає жодного правового документа, де про це йдеться. Заяви Верховної Ради — не правовий документ, ним може бути лише два акти: закон і постанова парламенту. Я проаналізував усі матеріали Верховної Ради: лише в одній маленькій постанові згадуються «окупаційні російські війська».    

Запропонованими змінами у Конституцію ми фактично допомагаємо Путіну у підтвердженні його брехливого месиджу. В Основному Законі написано: в умовах воєнного стану Конституцію не змінюють. Тобто своїми діями Україна підтвердила, що у неї немає війни,  немає воєнного стану. А є громадянський конфлікт... Кращого подарунка для Путіна, ніж той, що його робить Порошенко змінами до Конституції, годі придумати! Чорним по білому це зазначено у моїй «окремій думці», яка стосувалася питань депутатського імунітету. Про це вже після мене писали деякі члени Конституційного Суду, зокрема, Ігор Сліденко, Микола Мельник (за час фактичної російсько-української війни було чотири звернення у КС щодо зміни Конституції).  Однак влада не реагує на «окремі думки»,  замовчує правду.

 - Чому президент з командою висококваліфікованих юристів чинять так?

 - Або Петро Олексійович «грає ваньку» через власну зацікавленість — «Рошен», офшори, або йдеться про його колабораціонізм.

 - Колись на Банковій пояснювали, що не можуть назвати події на Донбасі війною, бо це, мовляв, зупинить допомогу Міжнародного валютного фонду,  що під час війни буде заборонено надання нам військової підмоги…

 - Брехня! Якщо є громадянський конфлікт, міжнародну допомогу, особливо — збройну, за правилами ООН, у ці країни надавати не можна. А коли є факт агресії, інші держави мають право постачати зброю країні, яка стала жертвою нападу. Якби ми оголосили воєнний стан і оголосили Москву агресором, з’явились би правові підстави для продажу або передачі нам зброї.

 - Уявімо, що вдасться закріпити у Конституції особливий статус окремих районів Донбасу. Як це «аукнеться» для суверенітету України, її цілісності, для нашої безпеки?  Уявімо, що на виборах у Донбасі депутатами стають лідери сепаратистів Захарченко, Плотницький…

 - Для правової системи це було би катастрофою… Після вашого запитання перед моїми очима замаячив рідний Тирасполь (Віктор Шишкін народився у Молдові, у тій частині, на якій через втручання Росії функціонує невизнана «Придністровська Молдовська Республіка»  - І. Ф.). Звідти у Португалію емігрував мій брат. Моя племінниця виїхала з Тирасполя у Сполучені Штати. На цій напівокупованій москалями території залишилася моя небога. З Тирасполя до Києва свого часу виїхала і моя матуся, в українській столиці її поховано. Я знаю, що таке «особливі статуси», на яких наполягає Росія. Подивіться, які проблеми має через це Молдова, яка не може у Придністров’ї виконати свої державні функції, у тому числі - у сфері прав людини! Така ж перспектива чекає Україну, якщо буде «уконституйовано» вибори на Донбасі і цьому регіону нададуть особливий статус. Він може закріпитися навічно — Тирасполь лихоманить уже чверть віку!

 - Повернімося до ваших колег у Конституційному Суді. Недавно вони висловилися щодо терміну «наступна чергова сесія Верховної Ради». Відповідне подання 51 народного депутата напряму пов’язано зі згаданою децентралізацією, ухваленням її у другому читанні. Як на мене, КС ухвалив не правове, а політичне, кон’юнктурне рішення…

 - Буду більш відвертим: це рішення — безглузде! При внесенні згаданого подання суддям КС потрібно було відмовляти у відкритті провадження. Там немає предмета для тлумачення! Що кому не ясно:  наступна чергова сесія! Викрутасами можна займатися будь-де, але не в цьому  випадку. Тим більше, з цього приводу КС висловлювався уже раніше. Мої колеги зіграли боягуза…

 - Бо перебувають під тиском?

 - Так. Я не знаю, чи когось із суддів КС кудись викликали, — свічку не тримав. Але знаю, що проти деяких з них відкрито кримінальні справи — на підставі постанови парламенту від лютого 2014 року, в якій йдеться про те, що судді КС допомогли Януковичу здійснити конституційний переворот. Ці судді перебувають «на гачку». Чи можуть вони бути незалежними від тих, від кого залежить доля цих кримінальних справ? Чому досі не вирішилося питання про відповідальність цих суддів? Більше двох років минуло!  Затягують з висновком, щоб цих суддів можна було шантажувати? За потреби (коли у КС надходить те чи інше президентське подання) їм нагадують: а проти вас кримінальну справу порушено, завтра може бути винесено рішення про ваш арешт... Судді Конституційного Суду стали заручниками влади.

 - Ви, напевно, не раз спілкувалися з колегами-суддями поза кабінетами. Вони знають, що таке телефонне право, виклик на килим?

 - У мене з колегами ніколи не було відвертих дискусій  з цього приводу.  Але можу передбачити: так, їх “опрацьовували”!  Нас з Петром Стецюком, який теж завжди чинив по закону і по совісті, це минало. Частину «неслухняних» суддів влада прибрала через з’їзд суддів, тож «непокірних» залишилося у КС двоє. Владі це не заважало: при 18 членах КС для позитивного рішення достатньо голосів десятьох суддів. Зазвичай набиралося 14-15. Ми для Банкової часів Януковича були «демократичною ширмою». Звичайно, на знак протесту можна було піти з того суду. Але що це дало б? Було би «одноголосіє». За нашої присутності залишалася можливість оголошення «окремої думки» - як форми протесту і як можливість аналізу. Згідно із законом, «окрема думка» обов’язково друкується разом з рішенням. Представник Адміністрації президента Януковича, а потім - міністр юстиції Олена Лукаш не вилазила з Конституційного Суду, її машина постійно стояла у дворі КС.  Багато суддів і не опиралися, адже самі були складовою частиною команди Януковича.

 - Вас у будь-якій формі пробували «приструнити» - чи то за Януковича,  за Ющенка, за Порошенка?

 - При Ющенку (я був призначений саме ним) мені натякали: у вас є такі ось справи… Але я кілька разів голосував проти відкриття проваджень за його безглуздими зверненнями, тож на Банковій зрозуміли, що зі мною не можна домовлятися. Втім, якогось тиску, в тому числі з боку Януковича, не було. Можливо, через одну зустріч з ним…

 - Коли він був президентом?

 - Ні, коли працював прем’єр-міністром. Пам’ятаєте, коли Ющенко розпустив парламент? Вирішувалося питання про неконституційність президентського указу. У той період зі мною і розмовляв Янукович. Це була форма делікатного тиску. Подзвонили знайомі, кажуть: з вами хоче зустрітися Віктор Федорович. Була ніч, тож не пригадую, куди мене привезли на північ від Києва. Швидше за все, це було «Межигір’я», ще не таке масштабне, яким ми побачили його потім. У нас з Януковичем було більше години відвертої розмови тет-а-тет. Янукович хотів, щоб було скасовано указ Ющенка. Наша розмова завершилася нічим. А потім він підіслав одного чиновника, який намагався мене купити. Тоді розмова була жорсткою. Я сказав, щоб до мене більше не підходили. Возила мене до того чиновника на своїй машині відома персона, яка була зі мною у партії «Собор» - а згодом стала «голосом» і «юристом» Партії регіонів - Володимир Олійник. Той самий, який у 2014-му просував «диктаторські закони 16 січня», а недавно разом з Азаровим як «член комітету порятунку України» давав інтерв’ю у Москві…    

Коли Янукович став президентом, мабуть, пам’ятаючи про нашу зустріч, мене «не чіпав», хоча я чотири роки прожив в очікуванні його указу про звільнення…

 - Торік, уже за президента Порошенка, був скандал з вашим звільненням…

 - 4 серпня 2015 року у мене закінчувалися 9-річні повноваження судді Конституційного Суду. Згідно з регламентом, за місяць до цього я написав відповідну заяву. А мене звільнили за два тижні до завершення повноважень. Мабуть, зробили це через мою «окрему думку» на президентське подання щодо зняття депутатської недоторканності і обмеження недоторканності суддів. У своїй «думці» я вказував на умови воєнного стану.  Через тиждень надійшло президентське подання про особливий статус Донбасу. Рішення з цього питання Конституційний Суд ухвалив під час тих двох тижнів, протягом яких зберігалися мої повноваження, але яких мене незаконно достроково позбавили. У такій «спритності» юристи Порошенка переплюнули Януковича…

- З огляду на те, що ви були одним з небагатьох суддів КС, які противилися «єдіногласію» за часів Януковича, вас на прощання мали би відзначити…

- Не треба мені відзнак! В одній з анкет, яку заповнював як безробітний після другого депутатства у парламенті, у графі «державні нагороди» написав: «Нагородами влади не зганьблений».

 - З нашої розмови випливає, що Конституційний Суд стає інструментом в руках будь-якої влади: чи то авторитарної, чи то демократичної…

 - Справа у совковому, пострадянському, московсько-візантійському менталітеті. У нас, особливо вищі керівники держави, ніколи не поважали і не поважають права. Вони звинувачують народ у тому, що той нехтує законом. Але з кого народ бере приклад? Ніхто з представників влади не є прикладом поваги до розуміння правової держави. І в цьому наша ментальна катастрофа.

Фото автора.