Передплата 2024 «Добра кухня»

Волосся справді випадає, але потім ще міцнішим виростає...

Спроба розвіяти страхи перед хіміотерапевтичним лікуванням онкологічних захворювань

Мій співрозмовник - завідувач відділу хіміотерапії Онкоцентру на вулиці Гашека у Львові, кандидат медичних наук Ярослав Шпарик (на фото). Відомий спеціаліст у цій галузі не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу.

- Ярославе Васильовичу, онкологія - тяжка патологія не лише для пацієнтів, а й для медиків, тяжка психологічно. Чи це закономірно, що ви стали саме онкологом?

- Збираючись вступати до Львівського медінституту, я не думав про онкологію. Але у моїй родині сталося декілька трагічних випадків, які підштовхнули мене обрати саме цю спеціалізацію.

- Я знаю одного академіка-хіміка, який признавався, що у школі не любив... хімії. А ви?

- Я був переможцем обласних олімпіад з хімії, мені пропонували вступати на хімічний факультет Московського державного університету, що тоді було дуже престижно... Коли ще вчився у школі, був дуже гордий тим, що мою статтю надрукував всесоюзний журнал “Химия и жизнь”…

- Почнемо з історії. Коли з’явилася хіміотерапія?

- Хіміотерапію почали застосовувати з початку ХХ століття. Але не для лікування раку, а інших захворювань, зокрема інфекційних. Доволі часто визначним відкриттям у різних галузях науки сприяють  якісь випадкові події. Наприкінці 1943 року, під час Другої світової війни, в італійському порту Барі (Південна Італія, за 380 кілометрів від Рима) німецька авіація розбомбила вантажні кораблі союзників, які таємно перевозили велику кількість хімічних бомб з іпритом — гірчичним газом. Від отрути постраждали понад 600 осіб, частина з них загинула. Вивчав наслідки катастрофи доктор Стюарт Александер, експерт з хімічної зброї. Під час розтину тіл він виявив практично повну відсутність лейкоцитів у кістковому мозку і лімфовузлах. Про  таку дію іприту було відомо з часів Першої світової війни. Але Александер у своєму звіті ще раз підкреслив той факт, що гірчичний газ порушує здатність до поділу певних клітин в організмі. А це,  своєю чергою, можна потенційно  використати у лікуванні певних видів раку, приміром, злоякісних захворювань лімфоїдної тканини.

- Нерідко препаратам хімічним протиставляють ліки рослинного походження…

- Деякі цитостатичні препарати мають природне походження. Одна з груп препаратів походить з кори тихоокеанського дерева - тиса. Інша - з європейського тиса. Дуже міцна деревина, колись з неї робили меблі. Це - головне дерево англійського саду,  оспіване у поезії. І тоді знали, що  тис отруйний, з нього робили отрути. У Агати Крісті одного з героїв отруїли тисом…

- На території головного корпусу Львівської політехніки є кілька дерев тиса ягідного. Я  люблю поласувати цими маленькими рожевими ягідками - і нічого…

- Ягоди не отруйні. Отруту містить хвоя. З неї синтезують один із головних препаратів хіміотерапії - доцетаксел, який і  тепер широко використовують в онкологічній  практиці.

- За яких локалізацій раку хіміотерапія  ефективна і за яких взагалі не застосовується?

- Вона не ефективна, для прикладу, у випадку раку щитовидної залози, нирки тощо. Є онкологічні захворювання, при яких хіміотерапія довела свою високу ефективність на ранніх стадіях і відносну ефективність на 3-4 стадіях. Навіть у межах одного захворювання хіміотерапія діє по-різному. Рак грудної залози не є однотипним захворюванням. Є щонайменше чотири підтипи, які мають різну чутливість до хімпрепаратів.

- Спілкувався з різними онкохворими. Усі вони воліли б пройти через променеву терапію, а не хімічну…

- Променева терапія - це теж не легенький ультрафіолет. В обох випадках є негативні побічні ефекти. Дуже рідко трапляється, коли при певному  онкозахворюванні можна обирати між цими двома методами, коли вони  рівноцінні щодо лікувального ефекту. Променева терапія довела свою ефективність при раку шиї, голови, гортані, ротової порожнини, у гінекології…

- Хіміотерапії люди бояться особливо через випадіння волосся, коли наочно видно, до чого вона призводить. Особливо це непокоїть жінок... Чому власне випадає волосся?

- Хімічний препарат не розбирає, де ракова клітина, а де здорова. Він “шукає” клітини, які часто діляться. Це, зокрема, клітини, які творять кров, травну систему, шкіру, і ті, що відповідають за ріст волосся. Але коли токсична дія припиняється, волосся неодмінно виростає, ще міцніше. Цей фактор використовують у тваринництві. Вівцям дають хімічний препарат. Шерсть випадає, а потім виростає кращої якості. У моїй практиці не було жодного випадку, коли б моя пацієнтка відмовилася  від хіміотерапії з цієї причини. Висловлюють побоювання, але мені вдається переконати, що іншого виходу немає. До речі, не всі хімічні препарати призводять до випадіння волосся.

- Ваш науковий керівник професор Борис Білинський говорив мені, що завдяки вашим міжнародним зв’язкам наш онкоцентр отримує безоплатно унікальні закордонні препарати. Дехто навіть підо­зрює, що над нашими пацієнтами проводять експерименти…

- Річ не лише у моїх особистих контактах із зарубіжними колегами. У всьому світі йде безперервний пошук нових, більш ефективних препаратів. У цьому процесі задіяні десятки фармацевтичних фірм, близько 500 клінік у багатьох країнах, в Україні - у  Києві, Дніпропетровську,  Львові. Україна - країна високоосвічених людей, в тому числі і медиків. Зарубіжні колеги довіряють нашій команді брати участь у дослідженнях ефективності нових препаратів. Маю на увазі не лише лікарів, а й фахівців лабораторій, променевої діагностики, медсестер, і, звичайно, багато залежить від сприяння адміністрації онкоцентру. Рівень наших фахівців - вищий від середньоєвропейського... Міжнародна співпраця дає свої результати. Пацієнт з раком легенів, якого вже не можна було прооперувати, жив не більше 3-4 місяців. Зараз знайдена нова група медикаментів, яка 30 відсоткам пацієнтів продовжує життя на 3-4 і більше років…

- Чому препарати для лікування онкохворих  такі дорогі?

- Складна технологія, тривалі дослідження. Інколи шлях від задуму науковця до аптеки триває 5-10 років, а загальні витрати сягають  2,5 мільярда доларів.

- Ви автор книги “Рак: жертви і переможці”. У книзі описані сотні випадків, коли пацієнти, зокрема відомі люди, перемогли цю страшну недугу. Ви відстежуєте їхню подальшу долю?

- Намагаюся. На жаль, дехто вже пішов із життя, зокрема видатний програміст Стів Джобс. Але він жив значно довше, аніж живуть з таким видом раку... - Ваш головний лікар Ігор Ковальчук розповідав такий випадок. Багато років тому оперував, здавалось би, безнадійну жінку з раком шлунка. Вона  вирішила лікуватися якимись травками. Через кілька років Ігор Васильович не побачив і слідів онкологічного захворювання…

- У науковій літературі описано 300 випадків у всьому світі самовиліковування від раку. Ці випадки супроводжувалися якимись непередбачуваними захворюваннями, особливо інфекційними. Відбувалися якісь імунологічні стреси, перебудовувалася імунна система. У багатьох лікарів є незвичні випадки одужання і тривалості життя онкохворих. Я кілька років тому був національним представником від України на засіданні Європейського товариства медикаментозної онкології. Запропонував фіксувати і аналізувати  такі випадки. Я особисто у чудеса не вірю. Але це не означає, що чудес не буває. Головне  для хворого - не втрачати оптимізму і віри в одужання.

Схожі новини