«Якби на моїй нараді двоє підлеглих почали таку «дискусію», як Аваков і Саакашвілі, я б звільнив обох»

Міський голова Львова Андрій Садовий (на фото) у третій раз «увійшов в одну й ту саму річку», перемігши у цьогорічних місцевих виборах. Про те, якою ціною далася ця перемога, чого чекати від нього львів’янам наступні п’ять років, про політичні амбіції і свій вихід на загальнодержавний рівень, Андрій Садовий розповів журналістам «ВЗ».

«Замах — це спроба вплинути на мої дії»

- Андрію Івановичу, повернемося до виборів міського голови Львова. Спочатку виглядало, що вони будуть для вас дуже легкими: за великим рахунком, серйозних конкурентів не було. Але так здавалося до того часу, поки на одному з телеканалів не з’явився скандальний фільм, де ви були головним героєм. Думаю, він з’їв у вас багато нервів. Уже знаєте, хто був замовником цього фільму?

- Цей фільм транслювався по багатьох областях. За нього платили великі гроші. Його зробили люди, які працюють у російських медіа. Багато людей, які в цьому фільмі щось коментували, й гадки не мали, як їхні коментарі будуть використані і як це буде скомпільовано. Я заявив, що буду звертатися до суду. Слова дотримаю. Я подивився лише частину цього фільму, потім мене щось відволікло... Це огидно, коли тебе обливають брудом з ніг до голови. А насправді — обливають місто Львів. Це була цільова кампанія з дискредитації “Самопомочі” і Садового. Такої кількості бруду не пригадую за усі виборчі кампанії, в яких брав участь. Наприклад, у Тернополі йшла така реклама, мовляв, якщо ви берете в руки газету, в якій розповідають щось добре про “Самопоміч”, то знайте, що цю газету обробляють психотропними речовинами. Важко уявити ту кількість бруду, яку вилили на Садового в інших областях, де “Самопоміч” мала велику підтримку. Бо “Самопоміч” - загроза для олігархії. Але це і великий досвід — з гідністю перейти через ці випробування. Маю велику пошану і подяку до усіх львів’ян, які на виборах підтримали мою кандидатуру.

- Деякі аналітики вважають, що сліди ведуть на Банкову, що замовником фільму є Адміністрація президента, - щоби понизити рейтинг Андрія Садового, який зараз є на зльоті і може долетіти аж до Банкової...

- Я також чув версії, що “ноги” цього фільму ростуть із Адміністрації президента... Повторюю, його транслювали  по багатьох областях України, на різних телеканалах, де  просто купували ефірний час. Хоча, знаю, деякі телерадіокомпанії відмовлялися транслювати його навіть за дуже великі гроші. Розуміли, наскільки це огидно.  Рано чи пізно правда вилізе. Учасники цієї маніпуляції, коли їхні “працедавці” виженуть їх з роботи,  прийдуть і все мені розкажуть. Прийдуть, нікуди не дінуться... 

- Перед другим туром виборів мера був черговий замах на вас — у ваш будинок кинув гранату якийсь дивний чоловік. Це вже третій замах. Коли такі речі відбуваються, зазвичай припускають три версії: хочуть налякати, попередити, або це могла бути імітація заради піару і підвищення рейтингу...

- Версію стосовно імітації заради піару я просив слідчих розслідувати першою. Перші два рази ми не були вдома під час замаху. Утретє — я близько десятої вечора після роботи приїхав додому. І тут — шалений вибух, гасне світло, починають сигналити усі машини в районі, діти починають плакати. Охоронці з поста попросили нас не виходити з будинку. Я не витримав — вийшов. Вони мене поінформували, що затримали хлопця, який кидав цю гранату. Бойова граната, у нього залишилося ще декілька таких гранат. Сподіваюся на фаховість слідчих...

- Уже минуло багато часу — цей хлопець вже міг сказати, хто йому замовив цей злочин?

- Я розмовляв з його мамою, бабцею. Вони плачуть... Я заходив до його бабці додому. Помешкання простої львівської інтелігентної сім’ї. Чисто, доглянуто. Вони хотіли його вести до лікаря (він скоїв замах у кінці тижня, а вони у понеділок хотіли йти з ним до лікаря), бо бачили, що був не в собі.

- Що може стояти за цими вибухами? Чи ці три вибухи пов’язані між собою? Може, якісь домовленості з вашого боку перед кимось не були виконані?

- Це спроба вплинути на мої дії. Якби хотіли вбити, то зробили б це. Не користуюся охороною. Який спосіб життя вів, такий і веду, — максимально відкритий до людей. Жодна охорона ні від чого не врятує. Можливо, це спроба злякати, щоб я перестав говорити те, що говорю, робити те, що роблю. Наприклад, зараз депутатів ВР примушують голосувати за бюджет, не деталізуючи статей. Це абсурд. “Самопоміч” проти цього. У Львові перед прийняттям бюджету працює депутатська бюджетна комісія, можна подивитися, куди ці кошти мають іти. А навіщо це приховувати? А в масштабах держави - плюс-мінус десять мільярдів - це “дрібота”! Хтось, напевно,  хотів би, щоб «Самопоміч» була лояльнішою. Цього не буде. Не знаю, що мої опоненти готуватимуть наступні рази. Але будь-які випробування роблять людину тільки сильнішою.

«Маршрутки, що їздять Львовом, - здадуть на металобрухт»

- Що чекати львів’янам у найближчі п’ять років, тобто в цю каденцію міського голови? Які основні больові точки у Львові?

- Треба інвестувати в освіту, комунальну інфраструктуру. У бюджеті на наступний рік будемо закладати як мінімум купівлю ста нових автобусів. Дай Боже, аби це були автобуси львівського заводу «Електрон».  Очисні споруди треба модернізувати. Тут нашим партнером є Європейський банк реконструкції та розвитку. Це і рекультивація існуючого полігона твердих побутових відходів, і будівництво заводу з глибинної переробки сміття. Звичайно, дороги, які треба ремонтувати. Зараз почали ремонтувати вулицю Мечникова. Треба робити і вулицю Київську, і Бандери, і Шевченка, і Богдана Хмельницького. Усі дороги і хідники мають бути поремонтовані.?Наступний крок - утеплення житлових будинків.

Щодо громадського транспорту. Маємо намір закупити 500 одиниць нової техніки. Маршрутки, що їздять Львовом, — здадуть на металобрухт. Наступного року плануємо закупити 100 автобусів. Плюс, звичайно, трамваї, тролейбуси, електробуси. І будемо збільшувати ці об’єми на 2017 рік. Щоб на 2018 рік вийти з якісним сучасним транспортом у місті. Якраз наприкінці 2016 року закінчаться угоди на перевезення, що здійснюють ці маршрутки. Будуть укладатися нові угоди. Я би хотів, щоб до того часу місто мало максимальний вплив на перевезення і могло гарантувати якість. Вона буде гарантуватися і через впровадження електронного квитка. Готівка має зникнути з обігу.

Ще один пріоритет — неприємний запах, якого маємо позбутися в принципі. Тут великий комплекс робіт - гідрозатвори на дощоприймачі, каналізування неканалізованих районів міста, очисні споруди на  підприємствах. Плюс будівництво великого комплексу із переробки намулу, який з’являється після очистки стоків. Виробництво теплової і електроенергії через біогаз, який будемо отримувати. Рекультивація Грибовицького полігона і новий комплекс глибинного сортування сміття. Під кожен із цих проектів маємо фінансових партнерів. 

Щодо медицини, треба вимагати від держави переходу на страхову медицину. Існуюча “безоплатна” медицина угробить і її, і людей. Тільки завдяки фаховим лікарям-патріотам маємо можливість отримувати якісні послуги. Далі - інвестиції в освіту, але не тільки у вікна і дахи, а будемо іти трохи «вглибину» — комп’ютерні класи, інтерактивні, мультимедійні класи, загалом наповнення класів, спортивні зали, стадіони. 

Плануємо реалізувати проект будівництва великого виставкового комплексу. Маючи у запасниках музеїв неймовірні колекції, не можемо їх експонувати. Цей проект хочемо зреалізувати на території за церквою Св. Анни, між вулицями Шевченка і Городоцькою. Також там плануємо звести Будинок юстиції і великий виставковий конференц-зал. Багато людей приїжджає до Львова з різними форумами, конференціями, семінарами. Це найбагатші гості, вони витрачають за день 300-500 доларів. Ці візити вигідні і для наших університетів, бо приїжд­жають професори, академіки, талановиті люди. 

- Хто буде інвестувати у ці проекти?

- Місто. Конференц-зал плануємо будувати спільно із готелем. Будемо проводити інвестиційний конкурс. Виставковий комплекс для музеїв — за кошти міста. Інвестор ніколи цього не збудує, тут немає його вигоди. У світі виставкові комплекси, конгрес-центри будує або місто, або держава. Вони генерують великі потоки людей, які приїжджають у місто. Це є нові робочі місця.  

- Місто має гроші, щоб інвестувати у такі проекти?

- Місто може залучати дешеві кошти. Працюємо з Європейським інвестиційним банком, можемо брати кошти під 1,5% річних на 25 років. Держава такі кошти не отримає, а місто може отримати. До міста є довіра, Львів є найбільшим партнером Європейського банку реконструкції і розвитку серед усіх міст України. Плюс отримуємо велику кількість грантових коштів. 

- А чи знайде місто інвестора для будівництва великих парковок, яких катастрофічно бракує у Львові?

- Звичайно. Одна парковка, яку пропрацьовуємо, — під площею перед ЛНУ ім. І. Франка, друга — за готелем “Жорж”, там має бути багаторівневий паркінг. Парковки можна чекати у перспективі 2016-17 років. Хочу щоб наступного року почали будувати.

«Пропонувати когось із «Самопомочі» було б некоректно з мого боку»

- Як охарактеризуєте новий склад Львівської міської ради? На секретаря ради ви несподівано  запропонували Анатолія Забарила із “Громадянської позиції”. За які заслуги?

- Ходило багато розмов, кого буде пропонувати міський голова на секретаря. Але це знав тільки міський голова. Анатолій Забарило - людина з життєвим і депутатським досвідом. Не пригадую жодних скандалів, які були з ним пов’язані, коли він був депутатом ЛМР. Він має авторитет у депутатському корпусі. Пропонувати когось від “Самопомочі” було би некоректно з мого боку. 

- Чому? Адже “Самопоміч” набрала найбільшу кількість голосів у міській раді, тому цілком логічно претендувати на посаду секретаря представнику партії-переможця. В обласній раді саме так і сталося.

- Хотів показати інший приклад. Централізація влади призводить до трагедії. Звичайно, “Самопоміч” мала велике бажання, щоб секретарем був їхній однофракційник. Мусив з ними провести довгу дискусію, де пояснив, чому пропонуватиму секретаря з іншої фракції. Секретар ЛМР — людина, яка має допомагати міському голові якісно організовувати роботу депутатського корпусу. На останньому засіданні сесії усі питання, які були включені в порядок денний, проголосовані. 

- Зараз в Україні є криза лідерів. Нема кому робити реформи. Можливо, вам, як лідеру партії, варто бути більш активним на загальнодержавному рівні? Формувати команду реформаторів не лише зі своєї політичної сили, а й залучати та об’єднуватися з іншими активними людьми. Наприклад, з такими, як Михайло Саакашвілі. Це один із найбільш популярних українських політиків, до якого є найбільше довіри.

- У нас за Конституцією парламентсько-президентська країна. Парламент формує уряд. “Самопоміч” отримала на минулих виборах 11%. Має фракцію у 26 депутатів у ВР. Щоби проголосувати будь-які рішення, треба 226. Як ви собі уявляєте мати вплив, якщо він не є підкріплений кількістю голосів у ВР? Маємо той вплив, який нам довірили українці. Якщо на наступних парламентських виборах українці більше довірять “Самопомочі” - зможемо претендувати на більшу участь в уряді. Навіть можемо очолити уряд — чому ні?

- Але ми вас запитуємо про інше...

- Чи ми думаємо про завтрашній день — безперечно, це завдання партії. Партія повин­на мати якісних претендентів на всі посади в нашій державі. І на міністрів, і на прем’єра, і на президента. Але треба брати кращих, а не виключно членів партії. На парламентських виборах у списку “Самопомочі” були лише три члени партії.  Усі інші — позапартійні. Це аномалія з точки зору українського політикуму. Але я хотів об’єднати різні середовища. 

- Яке у вас враження від конфлікту, який стався між Саакашвілі і Аваковим? На чиєму ви боці?

- Саакашвілі знаю ще з того часу, як він працював президентом Грузії. Він гіперактивний, швидкий у мисленні. Аваков робить реформу міліції, можливо, не так швидко, як би хотіли, але робить її. Кожен є самодостатнім політиком. Але якби, наприклад, я проводив нараду, і двоє моїх підлеглих почали таку «дискусію», я б звільнив обох. Такі скандали принижують владу як таку. І принижують українців, які цю владу обирали. Це неприпустимі речі у принципі.

«Мені щодня пропонують працювати в уряді»

- Колись ви сказали: “Якщо ти народився у Львові і тебе громада обрала мером, — це найвище, що ти можеш мати”. Справді, межа ваших політичних амбіцій — бути міським головою Львова?

- Я сказав: “Якщо ти народився у Львові, бути обраним мером — це найвища честь, яка може бути”. Це найвище досягнення і найвищий виклик. Про свої амбіції я говорив неодноразово. Перша — бути успішним там, де працюю сьогодні, тобто мером у рідному Львові. Друга велика амбіція — збудувати успішну ідеологічну партію. Немає жодної успішної країни у світі, де би не було успішної ідеологічної партії. І третє - підростають діти, хочу, щоб вони були самодостатніми. Це хлопці, і вплив тата є дуже важливий. Тому хочу мати час для дітей, дружини, батьків, які вже старенькі... 

- Політичну партію ви, очевидно, не просто так розбудовуєте, а для подальших політичних цілей?

- Для мене важливо, щоб партія була ідеологічно правильна. Подивіться, скільки в Україні ведеться боротьба з корупцією. Джерелом корупції є політична корупція. А скільки людей в Україні за останні 25 років понесли покарання за політичну корупцію? Нуль. Бачимо, як продаються місця у списках, посади... Ніхто не покараний. Маємо в державі одну велику партію — олігархії. Її ідеологія — клептократія. Партія “Самопоміч” має альтернативу. Є багато різних середовищ, де є мудрі люди. Це люди, які самі себе зробили. Самодостатні.  Їх є небагато в парламенті. Хоча, якби вибори відбувалися одразу після Революції гідності, і за пропорційною схемою з відкритими списками, ми мали би кардинально інші парламент і уряд. Але олігархія законсервувала цей процес. Фракція “Самопоміч” у ВР — як біла ворона для них.

- Що думаєте про долю цього уряду?

- Його доля залежить від однієї людини — президента України. Хоч ми парламентсько-президентська країна, але в парламенті найбільша фракція носить ім’я президента. Тому від Петра Порошенка, який є власником своєї партії і президентом України, залежить найбільше. Якщо він захоче стабільності в Україні — буде стабільність. Якщо захоче якісної роботи парламенту — буде робота.

- Фракцію “Самопоміч” влаштовує цей уряд?

- Не влаштовує.

- Навіть якщо цей уряд перетасують, але прем’єр залишиться, якщо будуть прийняті податкові зміни, бюджет,  “Самопоміч” залишається в коаліції - як статист? Чи буде виходити з коа­ліції?

- Коаліції сьогодні немає, вона є лише “на папері”...

- Формально вона є...

- Ми — реалісти. Коаліції немає. Насправді є коаліція БПП і «Опозиційного блоку». І всі важливі голосування це показують. Тому давайте будемо реалістами...

- “Самопоміч” підписала коаліційну угоду.

- Ми живемо в країні, частина якої знаходиться в окупації. На нашій території — іноземні війська, які вбивають українців. Тому треба бути виваженим. Не хотів би, щоб завтра були заворушення, які би принесли велику біду нашій державі. Реформи може робити тільки уряд, який має довіру. Рівень довіри до уряду Яценюка — нуль. Рівень довіри до президента опустився нижче критичної точки.

- Який бачите вихід із цієї ситуації? З одного боку констатуєте, що цей уряд не має морального права залишатися і реформувати країну, з іншого боку, кажете, що будь-які зміни шкодять національним інтересам країни... 

- Якби рівень довіри до керівництва держави опустився до такої межі у США, це було би визнано найвищим рівнем небезпеки в країні. Подивований, чому перші керівники України не звертають на це уваги. Треба однозначно переформатовувати уряд. В уряд мають прийти люди, яким довіряють.

- Кого бачите прем’єром? Як вам, наприклад, Михайло Саакашвілі? Рівень довіри до нього 90%.

- Якби його кандидатура була внесена в парламент, “Самопоміч” підтримала би його. Питання — чи  захоче президент внести його кандидатуру.  

- Самі пішли би в уряд, якби вам запропонували?

- А мені постійно пропонують! Практично щодня. Маю відкриту пропозицію працювати в уряді. Але можу працювати тільки тоді, коли матиму розв’язані руки. І я буду проводити зміни в країні! А працювати зі зв’язаними руками — ні...

- А, наприклад, у команду прем’єра Саакашвілі ви би прийшли працювати?    

- Щоби працювати в уряді, треба мати підтримку парламенту. При сьогоднішньому парламенті може бути знівельована будь-яка робота прем’єра чи уряду.

- Логічно, вихід — перевибори парламенту?

- Так, парламентські вибори будуть. Нікуди ми від них не дінемося. Навесні чи восени. Ми ж не є унікальні у світі стосовно криз. Кризи вирішуються природним шляхом — або відбуваються вибори, і пара виходить таким чином. Або люди виходять на майдани. Це може приз­вести до більшої біди, враховуючи ту кількість зброї, яка є сьогодні на руках у людей. 

- Тобто вибори — найкращий вихід із нинішньої кризи? 

- Це мало би бути компромісне рішення політикуму нашої держави. Мали би зібратися разом із авторитетними моральними людьми за «круглим столом», і прийняти рішення, що спільно ідемо на вибори, і, головне, — аби ці вибори були чесними. Подивіться, що відбувалося на довиборах у парламент у Чернігові. Це була скупка голосів. Подивіться на результати місцевих виборів у Луцьку. Одна партія до голосування мала рейтинг 3%, а на виборах отримала 30% (йдеться про «Укроп». - Ред.). І найстрашніше, що за це ніхто не покараний. Якщо будуть такі перевибори — це катастрофа для держави.

«Справу про підкуп членів фракції «Самопоміч» тихесенько закрили»

- Уже рік, як фракція “Самопоміч” у парламенті. Це новий виклик і для вас, і для вашої команди. Які висновки за цей рік ви зробили для себе? Адже було різне: і ситуація з першим номером списку Ганною Гопко та ще чотирма членами фракції, які, всупереч рішенню партії, проголосували за зміни до Конституції в частині так званої децентралізації, і скандал із Мірошником, який під час пленарного засідання планував відпустку на Мальдівах з коханкою, і конфлікт із партією “Воля” одразу після виборів...   

- Політика - це спокуси. Гроші і влада — це збільшувальне дзеркало, яке демонструє,  що у людини всередині. Я багато чого побачив через це дзеркало. Раніше цього не міг бачити. Бо більшість людей, які були у списку “Самопомочі”, я особисто не знав... 

- А як можна було брати у список людей, яких особисто не знаєш? По суті, пропонувати виборцям  кота у мішку?

- Подивіться на результат. Минув рік часу, і є тверда позиція фракції. Фракція чесна, має підтримку людей.

- Але перший номер списку вас, по суті, зрадив. Ви самі тоді казали, що їй за голосування всупереч рішенню фракції щось привабливе запропонували - якщо не банальні гроші, то, можливо, кар’єрне зростання...

- Було порушено кримінальне провадження щодо спроби тиску і підкупу депутатів фракції “Самопоміч”, але воно тихесенько було закрито. Я нещодавно отримав таке повідомлення поштою. Це реалії нашої країни. Політика — це випробування. Я тримаю кулаки і максимально підтримую своїх колег, які сьогодні в парламенті. Фракція у ВР - це лише елемент партії. Партія отримала 900 депутатів по різних містах нашої держави. Маємо мера Миколаєва, мера Трускавця... Насправді, ці вибори — це є народження потужної партії...