Дмитро Яремчук: «Іконку святого Миколая, подаровану батьком, зберігаю як реліквію»

І змусили продовжити концерт після того, як він… завершився. Дмитро та Назарій «попрощалися» піснею «Родина — від батька до сина», але зал не думав розходитись. Аплодисменти і скандування «Молодці!» не вщухали. Це надихнуло артистів виконати ще кілька творів з репертуару батька, легенди української естради Назарія Яремчука.

Після двогодинного концерту на сцені зібралося так багато охочих взяти автографи та сфотографуватися з артистами, що фотосесія зайняла хвилин двадцять. Незважаючи на пізню годину, Дмитро та Назарій Яремчуки дали ексклюзивне інтерв’ю журналістові «ВЗ».

- З концертами «Моя Украї­на — велика родина» ви об’їздили багато країн світу, хоча тур започаткований як всеукраїнський…

Дмитро. Розпочався як всеукраїнський — плавно переріс у міжнародний. Недарма кажуть: нашого цвіту по всьому світу. Пам’ятаю, в одній з країн Європи люди казали: «Ми - ваші земляки, бо зі Львова». Хоча ми з братом навіть родичів у Львові не маємо, - народилися на Закарпатті, вчилися у Чернівцях. Усі, хто з України, за кордоном - земляки. Чому ж в Україні інакше?!

Назар. За рік (відколи триває тур) на запрошення українських громад ми виступили з концертами у Чехії, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Америці. Плануємо тури до Австралії, Канади, Британії, Данії, Бельгії, Прибалтики. На чужині наші земляки згуртовані, цілісні.

До речі, у Харкові на наш концерт прийшли темношкірі студенти з Африки, Азії. Потім зайшли за куліси, аби сфотографуватися з нами, дуже старалися розмовляти українською.

- Як глядачі у східних областях сприймають ваше мистецтво?

Н. Неправда, що на Луганщині, Донеччині люди «тягнуться» до російських пісень. Хіба державі коли-небудь було діло, щоб жителям східних областей привити любов до української культури?! Чи, може, артисти часто «возили» на схід українську пісню?! Звідси висновок: кожному ближче те мистецтво, яке він частіше бачить і чує.

- У вашому репертуарі нема жодної російськомовної пісні. Це принципово?

Д. Ніколи не замислювались над цим. Співаємо те, що миле серцю. Зокрема, чимало творів — з репертуару батька.

- Жодного разу не бачила вас у тусовках шоу-бізнесу…

Н. Їдемо туди, куди запрошують. Щільний графік роботи складено до кінця листопада. Подивитися телевізор не маємо часу.

- Із Софією Ротару, Василем Зінкевичем, які разом з вашими батьками співали в ансамблі «Смерічка», підтримуєте стосунки?

Дмитро. Ні. На концертах наші дороги рідко перетинаються.

Назар. Тринадцять років поспіль організовуємо пісенний фестиваль «Родина» пам’яті Назарія Яремчука. Хто має змогу, той приїжджає. Ауріка Ротару співала, а Софії Михайлівни та Василя Івановича не було.

- Як реагуєте, коли вас, як співаків, порівнюють з Назарієм Яремчуком-старшим?

Д. Спокійно. Адже ми з братом продовжуємо і його мистецтво, і рід. Шкодую, що не знаю родинного дерева по його лінії. Дитиною цим не цікавився. Коли батька не стало, не було в кого запитати. Знаю, що пращури були вихідцями з Балканів. Предки по маминій лінії (Олена Шевченко — колишня солістка «Смерічки». - В. Ш.) були запорізькими козаками, з Дніпропетровщини.

- Хто опікується музеєм вашої родини у Вижниці?

Д. Тітка Катруся, батькова рідна сестра. У буковинській садибі (на околиці Вижниці у присілку Рівня), де він народився і прожив 12 років, відкрила музей «Смерекова хата». Там одяг батька, речі, афіші, газетні публікації, сімейні і творчі світлини. Та й садиба зберегла первозданний вигляд. Неподалік є джерело, яке в народі назвали «Назаровою криницею».

- Частину коштів з концерту у Львові передано пораненим у шпиталях. Знаю, що і в дитбудинках виступаєте?

Д. Знаєте, як народилася пісня у нашому репертуарі про маму? В одному сиротинці хлопчик заспівав пісню про маму, яка покинула його ще немовлям. Ця історія так зворушила нас, що Назарій написав пісню, сам її виконує та акомпанує на роялі.

Н. У нас також підростають діти. Моїй Оленці скоро два рочки, синові Олесеві — п’ять. У Дмитра — трирічний Назарчик. Коли приїжджаємо з гастролей, діти першими біжать назустріч. Тож бачимо, як потребують батька і матері.

- Як склалися стосунки пані Олени з вашими дружинами?

Д. Наша мама — жінка вольова. В одному домі всі не вжилися б. Бо найкращі стосунки між жінками зберігаються тоді, коли вони не пересікаються в побуті. Це класика жанру (усміхається).

Н. Моя Анна з Полтавщини, банківський працівник. Дружина Дмитра - юрист. Ірина народилася в Білорусі. Коли познайомились, українською не розмовляла, тепер навчилася.

- Чи часто збираєтеся родинами у вашої мами?

Д. Нас важко «впіймати» вдома, - постійно на гастролях. Хіба що на великі свята (Різдво, Великдень).

- Найдорожчий вашому серцю подарунок від батька…

Д. Іконка святого Миколая (дуже потерта), яку батько подарував у дитинстві, - реліквія і спомин про нього.

Н. Найдорожчий його подарунок — наше життя. У спадок залишив невмируще — свою творчість. 30 листопада у Палаці культури «Україна» заспіваємо у концерті, присвяченому 65-річчю від дня народження Назарія Яремчука-старшого. Коли батьки відходять у кращий світ, все одно залишаються з дітьми. Наш обов’язок — берегти пам’ять про них. Відчуття, що батько оберігає нас з небес.

Довідка «ВЗ»

Заслужені артисти України Дмитро (19.02.1976 р.) та Назарій (23.03.1977 р.) Яремчуки народилися на Закарпатті. З 1996-го — студенти Національної музичної академії України ім.П. І.Чайковського. Дмитро - по класу вокалу у професора Костянтина Огнєвого, Назарій - по класу композиції у професора Івана Карабиця. У 2001-му, здобувши ступінь магістрів, з відзнакою закінчують навчання. У 2004-му Назарій також став випускником аспірантури у НМАУ по класу композиції у професора Мирослава Скорика.

Деякі нагороди: лауреати Всеукраїнського фестивалю сучасної української естрадної пісні «Пісенний вернісаж» 1996, 1997 та 1999 років; ІІ премія на Міжнародному пісенному конкурсі «Золотий шлягер» (Білорусія); володарі Гран-прі міжнародного пісенного конкурсу «Доля-2000» (Україна). Пісенні альбоми: «Сонце в твоїх очах» (2002), «Родина» (2004), «Наша доля» (2005), «Родина» (перевидання, 2010), «Наша доля» (перевидання, 2010), «Кращі пісні» (2010), «Я подарую світу» (2011).

У 2014-му Дмитро та Назарій Яремчуки розпочали великий Всеукраїнський та Міжнародний тур «Моя Україна - велика родина».