Передплата 2024 ВЗ

Андрій ДЕБРІН: «Де би я не був, завжди відчуваю присутність «барабашки»

Розмова з відомим актором про містику на екрані і у житті.

Андрій Дебрін — актор театру і кіно, на рахунку якого ролі у понад 30 фільмах і телесеріалах. Він народився в Івано-Франківську, тож не дивно, що галицька земля щедро нагородила Андрія всілякими талантами — він грає на музикальних інструментах, захоплюється дайвінгом, займається спортом, фахово володіє мечем, шаблею і пістолетом, захоплюється психологією. Його впізнають на вулиці після виходу на екрани “Вовчиці”, серіалу “Закон” і за участю у телевізійних програмах. 17 серпня на телеканалі «Україна» стартував другий сезон проекту «Реальна містика». Тепер ведучому Андрію Дебріну (який у останній серії першого сезону отримав травму) вести розслідування допомагають четверо спеціалістів: лаборант Марина, психолог Тимур, технічний спеціаліст Євген та комп’ютерник Євген. 

- Андрію, ви — актор. На початку цього року спробували себе у ролі ведучого у проекті “Реальна містика”. Чому змінили кіномайданчик на телевізійний?

- Працюю ведучим у різнопланових проектах з 1995 року. Спочатку був “Спорт”, пізніше “Всеукраїнський фестиваль “Перлини сезону”, “За кермом”, “Страшне завтра”... Як правило, приступаю до роботи над проектом на етапі його створення. Коли телеканал “Україна” запросив мене у “Реальну містику”, з радістю погодився. 

- Андрію, тепер у вас ціла команда помічників. Працювати стало легше чи складніше — адже тепер потрібно взаємодіяти з новими людьми?

- Я живу цим проектом з моменту початку роботи над ним — з січня. Вже тоді було дуже цікаво, а зараз стало ще більше цікавих для розслідування історій. Відчуваю, що проект виходить на новий рівень — і це тішить. З одного боку, стало складніше, бо тепер сиджу у кабінеті, а дуже хочеться повернутися «у поля». Крім того, тепер несу більше відповідальності: адже мені потрібно скеровувати колег, давати їм завдання, а потім аналізувати отриману інформацію і робити правильні висновки. Тобто, тепер потрібно керувати, бути мозковим цент­ром команди. 

Команда колег — дуже цікава! Ми ще звикаємо один до одного, але вживаємось. 

- Вірите у містичні явища і в існування привидів, ворожбитів, аномальних зон та інопланетян?

- Не можна нічого заперечувати. Так само, як і не можна ні в чому бути на сто відсотків упевненим. Можливості людського мозку ніколи не будуть вивчені до кінця. Стверджувати на сто відсотків про присутність чи відсутність чогось потойбічного було би неправильно. Питання в іншому. Кожна людина вірить у те, що їй хочеться, однак, коли нас вводять в оману і підтасовують реальні явища, що мають за собою реальні причини і намагаються видати їх за щось надприроднє, у такі речі не вірю.

- Чи стикалися з надприроднім у своєму житті?

- Стикався. Коли мені було 14 років, відчув присутність вдома «барабашки». Відтоді, куди б я не переїжджав, він мене супроводжує. Свою присутність він проявляє тим, що хуліганить на кухні — викидає з тумбочок каструлі. Зазвичай, він це робить, коли каструлі складені неправильно, наприклад, якщо під низ поставили маленьку, а на неї велику каструлю, а зверху ще сковорідку. Мій «барабашка» любить порядок і викидає неправильно складені каструлі. І робить це досить шумно. Можна, звичайно, сказати, що це гравітація і земні поштовхи, але думати, що це «барабашка» — досить забавно.

- А чи відбуваються на зйомках проекту курйозні випадки?

- У нас все дуже серйозно — власне, проект серйозний, тому і курйози чи смішні випадки не виникають. Це може бути за межами знімального майданчика. До речі, хочемо зібратися командою, щоб просто відпочити разом, але наразі ніяк не виходить — бракує часу. Бо, окрім роботи, у кожного — родина, якій теж потрібно приділити час.

- Цього літа встигли відпочити з рідними?

- Це літо минуло, що називається, «у трудах». Було надзвичайно багато роботи, але я задоволений. Так співпало, що у мене зараз енергійний підйом: не тільки є робота, а й сили, щоб її виконувати. Відпочити завжди можна встигнути, але коли ти досягаєш свого піку — це дуже добре, тому я задоволений. А родину відправив відпочивати до Івано-Франківська. Так склалося, що зірвались два дні вихідних, тому довелося швидко організувати поїздку для дітей. Зміг приєднатися до рідних лише на три дні. Але так співпало, що якраз приїхав на день народження молодшого сина — йому виповнився рочок. Тішуся, що відсвяткували і провели час разом. 

- У вас з дружиною — троє синів. Хлопці, мабуть, галасливі? 

- Родина повернулася після відпочинку додому лише нещодавно, але мені так незвично було самому. З одного боку, одразу стало незвично тихо, здавалося б: нарешті можна відпочити у тиші. Але після того, як вони поїхали, ця тиша була настільки незвичною, що аж «різала вуха». Мозок ніби «не розумів», де усі поділись, бо ми завжди разом. Зараз, нарешті, всі вдома, і у нас знову стоїть «тарарам». Іноді думаєш — хай би вони вже йшли погуляти на вулицю, але мені особисто набагато комфортніше, коли вдома чути дитячий сміх, крик, аніж сидіти у повній тиші. Діти — це дуже класно!

- Окрім роботи ведучим, ви ще знімаєтесь у кіно. Де побачимо вас найближчим часом?

- Цікавих проектів наразі не маю. Знімався у «звичних» ролях, які підходять до мого типажу — охоронця зіграв, наприклад, в одному проекті. 

- Вас не ображає, що режисери бачать вас, здебільшого, у ролях негативних — наприклад, злочинців?

- У певний момент я почав боротися з тим, щоб асоціювати екранний образ, орієнтуючись тільки на зовнішність. А потім дійшов висновку, що можу розвивати навіть такий образ. Якщо актора Андрія Дебріна бачать у ролі злочинця, то я можу показати глядачам інший бік цього образу. У якийсь момент до екранних злочинців ставилися так: о! вони такі круті! Вони мають багато грошей! Якщо вже я граю злочинця, то можу показати, навпаки, що бути таким — це погано, моє завдання у цьому випадку — створити образ, на який глядачеві не захочеться бути схожим.

Довідка «ВЗ»

Андрій Дебрін народився 14 жовтня 1973 року в Івано-Франківську. Після закінчення театрального інституту імені Карпенка-Карого, у 1997 році зіграв у телесеріалі “Слідство”.  Зіграв у серіалах “Леся плюс Рома”, “Близькі люди”, “Вовчиця”, “Закон”. Володар нагороди “Найкраща чоловіча роль” на кінофестивалі “Золотий витязь”. З дружиною Олесею виховують трьох синів. 

Схожі новини