Ганна Лебедєва: «Після того, як сама себе «пропіарила», мене почали запрошувати у кіно»

У центрі цього протистояння — закохані Зоя і Тимур — діти ворогуючих родин. Одну з головних ролей у серіалі, маму головної героїні Зої, зіграла актриса Нового драматичного театру на Печерську Ганна Лебедєва. Про зйомки фільму, роботу у театрі і кіно та особисте життя Ганна Лебедєва розповіла журналісту “ВЗ”.

- Розкажіть про вашу героїню.

- Я граю добру, душевну, фантастичну жінку Любу, яка усю себе віддає сім’ї. Вона живе турботами про чоловіка, дітей — це її основні життєві пріоритети. Особистих захоплень вона не має. Люба всім все прощає. У театрі є такий вислів “блакитна героїня”, тобто героїня, у якої нема недоліків. Такою блакитною героїнею є моя Люба. Хоча є у її житті і темна пляма — її донька. Люба нікому не каже, що дівчинку вдочерила. Вона переконана, що це було необхідним для безпеки дівчинки. У фільмі це дівчина Зоя — головна героїня серіалу. 

- Образ вашої Люби збігається з рисами вашого характеру?

- Повна протилежність. Люба — не мій типаж. Я люблю активне життя. У мене також є сім’я, 18-річна донька Наталя. Вона навчається за кордоном. Мої друзі у театрі, коли прочитали сценарій, здивувалися, як мене затвердили на цю роль. Люба — покладиста, готова відступити від своїх переконань, я ж — жорстка, буду наполягати на своєму. 

- На зйомках “Клану ювелірів” було щось таке, що вам довелося робити вперше?

- Не було. Я багато років працюю у драматичному театрі на Печерську, багато ролей зіграно і пережито. Нічого нового в акторському плані не було. У серіалі настільки вжилася в роль, що вдома свою Наталю іноді називала Зоєю.

- Кажете, зіграли багато ролей. Чи є такі ролі, які хочеться грати знову і знову?

- У театрі деякі вистави граємо по п’ятнадцять і навіть двадцять років. 

- Чому вирішили стати актрисою і як це сприйняли ваші батьки?

- У мене цікава історія зі вступом у театральний інститут. Після школи закінчила музичне училище по класу вокалу. На той час у мене вже була сім’я. Після училища треба було знайти роботу, що було дуже складно у 90-ті роки минулого століття. Вокалісти нікому не були потрібні. Це зараз є різні бенди і бек-вокалістки. Чоловік мені підказав: “У тебе стільки здібностей, ти поезію добре читаєш, може, спробуєш вступити у театральний?”. Я сумнівалася, але він наполягав і переконував, щоб я хоча би спробувала. Для вступу в театральний я була застарою. Документи приймають у тих, кому не виповнилося 22 роки, а мені саме виповнилося стільки. Мабуть, так розпорядилася доля, бо мене зарахували і я потрапила на курс Миколи Рушковського. Недавно Миколі Миколайовичу виповнилося 90 років!

- Ваш чоловік також актор?

- Музикант. 

- Після закінчення інституту вам пощастило знайти роботу у театрі?

- Микола Рушковський з нашого курсу створив Новий драматичний театр на Печерську. Коли ми були студентами третього курсу, грали спектаклі. 

- А в кіно коли почали зніматися?

- Недавно. Хоча перед тим мала сумний досвід. Відразу після закінчення театрального, у нас був проект, який знімав телеканал “Інтер”, де я грала одну з головних ролей. Його вже почали запускати, як помер наш продюсер і проект закрили. Після цього випадку я розчарувалася. Потім народила Наталю, тож було не до зйомок. Роки чотири тому дивлюся — всі знімаються, а про мене ніхто не знає. Я ж нікому не давала своїх фотографій, не надсилала резюме. Спробувала себе “пропіарити”, і мені це вдалося (сміється. - Г. Я.).

- Складніше грати у театрі чи зніматися у кіно?

- У театрі складніше, бо нема можливості зробити другий дубль. Там треба прожити повне життя спектаклю, а не шматочок, як у кіно. В кіно відрепетируєш сценку, її зняли і можна зітхнути з полегшенням, а на сцені цей шлейф несеш від початку і до кінця. У театрі складніше і у фізичному сенсі, і в моральному. Іноді ми настільки виснажуємося після спектаклю. В кіно такого не буває. Тут набираєш повні груди повітря і ніби з нуля переходиш з однієї сцени в іншу. 

- Хто з домашніх буде дивитися серіал, у якому ви зіграли?

- Мама з нетерпінням чекає 17 серпня. Від цього дня вона буде щовечора “недосяжна”, поки транслюватимуть “Клан ювелірів”. Вона ще й своїм подругам і сусідкам розповіла про серіал. Тому “своїх глядачів” буду мати. На жаль, батька мого нема вже. Чоловік, мабуть, не захоче дивитися. Донька не захоплюється серіалами. 

- Ви — щаслива жінка. На вас чекають глядачі у театрі, вже маєте “своїх глядачів” у “Клані”, поруч - коханий чоловік і доросла розумна донька. Чого ще хотіти від життя?

- Намагаюся у силу свого віку, цінувати час. Бо молодість — далеко позаду, настала зрілість, тож розумію, що треба дорожити кожним моментом. І у професії, і в особистому житті. Я — оптимістка. Моє гасло: все буде добре. Буду зніматися у кіно — добре, не затвердять на роль — вважаю, що у моєму житті все добре. 

- Це з віком приходить розуміння того, що все у житті буде добре?

- Аякже! У молодості панікувала, переживала за кожну дрібницю, все мене вибивало з колії. У моєму житті була така ситуація, що вплинула на мій світогляд. Моя мама захворіла, їй зробили складну операцію, вона ледве вижила. Через півроку, коли ми з мамою вийшли обидві з лікарні, я на світ подивилася по-іншому. Рідні поруч, вони живі — і це найголовніше!

- Мама живе також у Києві?

- У Шостці Сумської області, де я народилася. Я часто їжджу до неї. Вона — самостійна, здорова жінка. 

- Ви — струнка жінка. Займаєтеся спортом чи дотримуєтеся здорового способу харчування?

- У цьому соромно зізнатися, але спорт я не люблю. Як харчуюся? Люблю поїсти. Нічого особливого не роблю. 

- Як доглядаєте за шкірою після гриму?

- Ввечері вмиваюся. А на зйомки приходжу зі своєю пудрою, щоб мене не гримували тональним кремом. Я — трохи алергік. Якщо мене під очима намастять тим, що мені не підходить, запухну і матиму сильне подразнення. Після зйомок повертаюся додому, вмиваю обличчя, змащую кремом. От і весь догляд. 

Фото надане телеканалом “Україна”.

Довідка «ВЗ»

Актриса Анна Лебедєва народилася у місті Шостка Сумської області. Закінчила музичне училище імені Глієра і Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого. Служить у Київському Новому драматичному театрі на Печерську. З 2011 року знімається у кіно. Її роботи — ролі у серіалах “Пробачення”, “Жіночий лікар”, “Клан ювелірів”. Заміжня. Чоловік — музикант. Донька Наталія навчається за кордоном.