Зоряна КУШПЛЕР: «Колись я побачила у Відні компакт-диск Ірини Маланюк – і уявила поруч свій...»

Сьогодні її світлинами заповнений Інтернет, вона роздає направо і наліво автографи… Нині вона — гордість сім’ї, красива, впевнена і самодостатня жінка, зірка віденської оперної сцени, яка співає поруч із найвідомішими класичними вокалістами. Дитяча мрія — сяяти на сцені — здійснилася!

- У школі ти займалася по класу скрипки, і для мене було несподіванкою, коли раптом вступила на вокальний...

— Я співала завжди і казала, що скрипка — це лише перехідний етап до професії співачки. Школа ім. С. Крушельницької дала мені настільки солідну музичну базову освіту, що в академії я дарма не гаяла часу на вивчення елементарного. Могла посилено займатися не тільки вокалом, а й осмисленням спеціальної техніки, що мені пояснював мій викладач — народний артист України Ігор Кушплер, мій батько. (Зоряна спеціально приїхала до Львова, щоб взяти участь у Реквіємі, присвяченому річниці його трагічної смерті).

Аргументи для батьків у мене були залізні (всміхається): «Хочу і крапка». Впевненість у виборі — важлива риса характеру для успіху у будь-якій справі.

- Зараз багато української молоді навчається за кордоном. А близько п’ятнадцяти років тому це ще було вкрай рідкісне явище.

— Мені пощастило, що моя сестра Оленка вже рік навчалася у Гамбурзькій музичній академії. Вона дізналася про оперну студію при закладі і переконала мене приїхати та спробувати свої сили. Я ризикнула, мене прослухали — і призначили стипендію. Протягом 1,5 року я виграла ще 3 міжнародні конкурси, які мені принесли не тільки нові контракти, а й матеріально забезпечили моє існування на початках.

- Наскільки складно навчатися за кордоном?

— Бувало усяке, але я вдячна долі за той досвід. Намагаюся робити висновки і йду далі з легкою душею. Кожен день навчання виглядав дуже насичено. Байдикувати не було коли. Заняття вокалом, сценічні репетиції (у студії я дебютувала у двох операх Моцарта «Милосердя Тита», «Так чинять усі жінки» та Бенджаміна Бріттена «Потурання Лукреції»)…Також я два роки займалась фехтуванням (Зоряна робить загадковий вираз обличчя). Тоді думала: навіщо це мені? І що ти думаєш?! Одна із моїх перших ролей у Відні — роль солдата в опері Вагнера «Парсіфаль», де я мала фехтувати! Це означає, що зайвих знань і навичок не буває.

- Чи продовжуєш заняття вокалом?

— Безумовно продовжую. Співак мусить вчитися до кінця кар’єри! До трагічної загибелі батька я постійно консультувалася з ним. Зараз маю допомогу у Відні: часом прошу позайматися іменитих колег, вокальна техніка яких мені до вподоби. Як професіонал одразу чую, чи вокаліст співає тільки завдяки природному хисту, чи «ведает, что творит», тобто має солідну технічну базу. Для мене сьогодні зразок надзвичайно якісного і мудрого вокалу серед сопрано: Ніна Штемме, Рене Флемінг, Анна Нетребко, Ангела Георгіу, Каміла Нілунд, Крассіміра Стоянова. З мецо-сопрано це — Лучіана д’Інтіно, Ольга Бородіна, Еліна Гаранча, Джойсі ді Донато, Берндада Фінк. Навмисне називаю своїх сучасниць, а не відомих оперних дів минулого, щоб наголосити на нових іменах світової оперної сцени для українських шанувальників мистецтва.

— Побутує думка, що досягнення високої мети завжди пов’язане із великими жертвами. Від чого довелося відмовитися тобі, можливо, власна сім’я відсунулася на невизначену перспективу?

— Які умовності! Дотримуюся думки, що людські можливості є безмежними і встигнути зробити можна усе. До чого я і прагну! Не бачу жодних перешкод у професії оперної співачки, щоб цуратися чоловічого товариства. Я в першу чергу жінка. Маю прекрасного чоловіка, який насамперед цінує у мені саме це. У Віденській опері багато солісток, що мають дитину, і не одну, і чудово справляються з усіма завданнями на роботі. Оплата праці вокаліста тут дозволяє без проблеми найняти няню.

— Які твої творчі задуми?

— Щоб було цікаво. Щоб розвиватися. Не варто загадувати аж занадто наперед. Займаюся улюбленою справою, тим, чим хотіла займатися з раннього дитинства, і це захоплення в мене досі не пройшло, і маю надію, що ніколи не пройде.

Моя рожева мрія, можливо, здивує, тому що аніскілечки не пов’язана з кар’єрою, більше того, вона вкрай поширена. Я мрію, щоб наша родина була разом, здорова і щоб нас ставало більше, а не менше.

— Як почуваєшся, повертаючись додому, до Львова?

— Обожнюю Львів! Це справжнє європейське місто, яке дуже нагадує мені Відень, де тепер теж мій дім. Однозначно далося взнаки перебування у складі Австро-Угорщини, архітектура та ж сама. Львів — магічне місто, дуже комфортне, хоча після загибелі батька почуваюся в ньому інакше... Наче все як і було раніше, але втратилося щось надто важливе…

— Який рецепт успіху можеш дати молодим, які лише починають свій шлях?

— П’ятнадцять років тому я була невимовно вражена виглядом Віденської опери, побачивши її вперше наживо. Зайшла в маленький магазинчик усередині і побачила там диск Ірини Маланюк. Подумала: «Боже, ця українка досягла такого рівня, що тут продається її диск!». І уявила свій диск на тому місці. Минули роки, і тепер мій диск там насправді продається. Мрії здійснюються, все можливо! Треба дуже хотіти, дуже вірити і не переставати вчитися та рухатися вперед!

Довідка «ВЗ»

Зоряна Кушплер народилася у Львові в родині народного артиста України, оперного співака, професора Ігоря Кушплера, трагічно загиб­лого в автокатастрофі минулого року, та Ади Кушплер, одного із деканів Львівської музичної академії. Володіє сімома іноземними мовами. Виступала на найпрестижніших оперних сценах Європи, Азії та Америки. Солістка Віденської опери з 2007 року.