Анна ВОВЧЕНКО: «Планую випустити другу і третю книгу про «Енн»

Твір, який з’явився у світі понад століття тому, не втрачає популярності донині. Відтепер і український читач зможе прочитати розповідь про дівчинку, яка своїм прикладом спонукає до роздумів і малого, і старого. Про труднощі перекладацького ремесла, рецепти успіху та плани на майбутнє кореспонденту “ВЗ” розповіла молода перекладачка Анна Вовченко.

- Часто люди перекладають роками, але їхню працю не помічають. У світ вийшов перший ваш серйозний переклад, а у вас ледь не щодня зустрічі з читачами, нові замовлення від видавництв. У чому секрет такого стрімкого успіху?

— Досі займалась професійним перекладом статей та кінофільмів. Працювала редактором в українському дубляжі американського телесеріалу Lie to Me (“Теорія брехні”). Найбільш запам’ятався переклад знаменитого фільму “Піаніст”. Це складна тема, довелось чимало над нею потрудитись. Але у книжковому перекладі не була задіяна. Перекладала оповідання, вірші лише для себе. Якось подумала, а раптом я можу більше!

Рецепт успіху у правильному виборі книги для перекладання. Хоча, зізнаюсь, вибрала першу книгу випадково і навіть не я. Моя подруга, будучи при надії, попросила перекласти для неї та її майбутнього дитятка роман канадської письменниці Люсі-Мод Монтгомері «Енн із Зелених Дахів». Книга вийшла у світ у 1908 році і стала світовим бестселером. Роман екранізувався. Навіть зараз англійське ВВС готує новий варіант серіалу «Енн із Зелених Дахів». Але українського перекладу цієї книги ще не було. Тому не дивно, що після виходу україномовного видання навколо роману про Енн сформувався такий ажіотаж. Ця книга приречена бути успішною.

- Чому ж досі жоден із українських перекладачів не брався за такий виграшний твір?

— Мабуть, причина не у перекладачах, а у видавництвах. Досі видавництва не хотіли братись за цей роман, аби не мати тяганини із купівлею авторських прав. Але саме у цьому році закінчився термін авторських прав «Енн із Зелених Дахів». Тому видавництво “Урбіно” запланувало видати всю серію пригод дівчинки Енн.

- Перекладачі зазначають, що авторська мова письменниці Люсі-Мод Монтгомері складна, насичена. Як вам підкорявся переклад “Енн”?

— Важко давався переклад. Мова Люсі-Мод Монтгомері насичена. Зараз панує доба спрощень, у всіх сферах життя мова не виняток. Тому доводилась писати максимально доступно, не втрачаючи авторської планки та стилю. Важко було перекладати і через те, що у Люсі-Мод Монтгомері специфічне почуття гумору, дуже тонке відчуття іронії. Саме через іронічний присмак не назвала б книгу дитячою. Дитина, навіть підліток, багато чого не зрозуміє із розповіді Люсі-Мод, адже не має насиченого емоційного багажу та життєвого досвіду. Авторка пронизливо грається із мовою. Підходить до мови не як до інструменту висловлення думок, а як до співтворця тексту, рівного учасника розповіді.

- Мабуть, ще одним каменем спотикання під час перекладу книги «Енн із Зелених Дахів» було й те, що українська мова не є для вас рідною, з народження спілкуєтесь російською?

— Українська не є для мене материнською мовою. Але смію надіятись, що за університетською лавою вдалось добре оволодіти нею. Критики і пересічні читачі зазначають, що книга «Енн із Зелених Дахів» легко читається. Щоправда, на одній із літературних зустрічей читачка сказала, що мова українського перекладу історії про Енн дуже кучерява. Це сприймати як критику чи комплімент, — не знаю. Адже мова Монтгомері теж кучерява. Авторка була дружиною пастора, але вона не була релігійним фанатиком. Як на свій статус та час, Люсі-Мод була постаттю революційною. Навіть той факт, що вона відмовила у заміжжі декільком чоловікам, з якими мала замолоду романтичні відносини, багато про що говорить. І через книги ця канадська письменниця ділиться своїм життєвим досвідом з читачами. Авторка неодноразово зазначала, що багато сюжетів у її творах є автобіографічними.

- Перш ніж братись за переклад книги, детально вивчаєте біографію її автора?

— Безперечно. Адже на кожне слово у тексті впливає життєвий досвід автора. Чим більше перекладач знає про письменника, тим краще відчуває його текст, розуміє, чому персонаж повівся саме так, а не інакше, чому дія твору відбувається у тому, а не іншому місці... Ідеальний варіант, коли автор книги і перекладач живуть в один час і можуть поспілкуватись між собою, навіть обговорити деталі перекладу. Але оскільки мене з пані Монтгомері розділяють століття, доводилось детально вивчати її біографію, спогади, розповіді її сучасників.

— Розкажіть детальніше про мистецтво перекладу. Як підходите до твору, читаєте його спершу по діагоналі?

— З дитинства не вмію читати по діагоналі. Філологічна освіта теж не сприяє читанню по діагоналі. Відповідально ставлюсь до чужих творів. Не вмію кинути книгу, не дочитавши до кінця, навіть якщо вона мені не цікава. Коли берусь за переклад, мушу вдумливо прочитати твір. Перш за все відчути інтуїтивно, чи це моя річ, чи варто за неї братись. Коли вибір зроблено, намагаюсь відразу проникнути у розповідь поміж рядками, зіставити моменти, зрозуміти, чому автор саме так бавиться з мовою, що спонукало його до тих чи інших форм. Якщо говорити про поезію, то над одним стовпчиком, бувало, думала півроку. Та потім переклад несподівано міг народитись за десять хвилин. Інколи не можу заснути, фраза не виходить з голови. А переклад вірша Гарсія Лорки мені приснився. Варто братись за переклад творів, які резонують із особистістю перекладача. Енн резонує зі мною у багатьох життєвих аспектах.

- На вашу думку, перекладачем потрібно народитись?

— Не навчалась на перекладача. За освітою — філолог-україніст. Коли вступала в університет, не думала, що візьмусь за переклад на професійному рівні. Перекладала для власного задоволення з англійської та іспанської мов, рідше — польської. Але життя розставило свої акценти. Почала займатись професійним перекладом статей та кінофільмів. Працювала редактором в українському дубляжі американського телесеріалу Lie to Me (“Теорія брехні”). Найбільш запам’ятався переклад знаменитого фільму “Піаніст”. В книжковому перекладі досі не була задіяна. У перекладацькій професії природні здібності важливі, але головне — постійна праця над собою, без щоденної самоосвіти нічого не досягнеш.

- Після такого вдалого старту з Енн видавництво “Урбіно” має намір надалі з вами співпрацювати?

— У циклі про Енн вісім книжок. Видавництво “Урбіно” замовило мені другу книгу. Якщо все вдало складеться, цього року у світ планую випустити другу і третю книгу про Енн.

- На якому рівні зараз перекладацька діяльність в Україні?

— Перекладацька діяльність в Україні має всі шанси зайняти провідні позиції у світі. Є талановиті перекладачі, які спеціалізуються на різних мовах світу. Але до перекладацького мистецтва повинне бути гідне ставлення, перш за все з боку держави. Потрібно зрозуміти важливість перекладацької діяльності, осягнути, чим є переклад у формуванні свідомості людини, у знайомстві з літературою світу.

Довідка «ВЗ»

Анна Вовченко народилась 1985 р. у Києві. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Працює редактором на телеканалі “1+1” у відділі дубляжу. Серед її професійних зацікавлень — дитяча література, публіцистика, мала проза та поезія (зокрема Ф. Ґ. Лорки, М. Бенедетті). Живе та працює у Києві. Незаміжня.