Політ над гніздом Горбачова

Тридцять років тому вісімнадцятирічний парубок зробив із могутнього СРСР всесвітнє посміховисько.

«Сессна-172 Скайхок» Матіаса Руста на Красній площі.
«Сессна-172 Скайхок» Матіаса Руста на Красній площі.

Матіас Руст став світовою сенсацією, коли 28 травня 1987 року оминув усі засоби радянської ППО й приземлив свій одномоторний літак на Красній площі. Він провів у тюрмі 14 місяців, однак ніколи не пошкодував про свій вчинок.

Ідея з’явилася у нього за рік до цього, коли він дивився телевізор у будинку своїх батьків у Гамбурзі. Саміт між Рейганом і Горбачовим у Рейк’явіку, що відбувся 11−12 жовтня 1986 року, не призвів до підписання жодного документа, тож Руст вирішив щось робити. Його лякало те, що Західна Німеччина, яку Рейган активно озброював ракетами з ядерними боєголовками, стане першою жертвою радянського удару.

«Я думав, що кожна людина на цій планеті несе відповідальність за якийсь прогрес, і я шукав можливості привнести свою частку у нього», – згадував у подальшому Руст (на фото).

У нього вже була ліцензія на керування літаком і 50 годин льотного стажу, тож він вирішив скористатися своїми навичками.

«Я гадав, що за допомогою літака зможу зробити уявний міст між Заходом і Сходом, аби показати, що багато людей у Європі хочуть поліпшити відносини між нашими світами».

13 травня 1987 року він сказав батькам, що вирушає до Північної Європи літаком «Сессна» задля того, щоб налітати необхідні години для отримання ліцензії професійного пілота.

Його першою зупинкою стали Шетландські острови, другою – Фарерські. На кожних із них він провів одну ніч. Потім приземлився в Рейк’явіку, Ісландія, тоді вилетів до Бергена у Норвегії і 25 травня прибув до Гельсінкі, столиці Фінляндії.

Там він провів три дні, зважуючи, чи достатньо у нього духу, аби здійснити свій задум. Руст дуже переживав. І було чого. Радянський Союз мав найбільшу у світі систему протиповітряної оборони. А коли 1982 року південно­корейський пасажирський літак залетів у повітряний простір СРСР біля Камчатки, то був негайно збитий радянським винищувачем. Тоді загинуло 269 пасажирів.

«Звичайно, я боявся за своє життя, – згадує Руст. – Я питав себе, чи це відповідально, чи є сенс так ризикувати. І під кінець таки вирішив ризикнути».

Вранці 28 травня він повідомив авіадиспетчерській службі в Гельсінкі, що вирушає до Стокгольма. І навіть тоді не був до кінця упевнений, чи зможе летіти до Москви.

«Я прийняв остаточне рішення через півгодини після вильоту. Я просто змінив курс на 170 градусів і полетів прямісінько на Москву».

У Гельсінкі диспетчери забили тривогу. Руст летів не туди. Льотчик скинув у Фінську затоку відкорковану пляшку з мастилом, аби збити з пантелику берегову охорону, імітуючи авіакатастрофу. Вимкнув радіовідповідач і зник із екранів радарів. Берегова охорона Фінляндії розпочала масштабну пошукову операцію. Побачивши велику масну пляму в затоці, рятівники довго шукали Руста навколо неї, гадаючи, що літак впав у воду… А Руст у цей час сидів у кабіні легкомоторної «Сессни» й вже перетинав радянський повітряний простір над Естонією.

За кілька хвилин його помітив радянський радар і менш як за годину до нього наблизився реактивний винищувач МіГ.

«Він підійшов так близько ліворуч від мене, що я міг розгледіти двох пілотів у кабіні, і, звичайно, побачив червону зірку на крилі їхнього літака».

Руст перелякався, та винищувач, замість того, щоб збити ціль, полетів далі й зник у хмарах. Русту надзвичайно пощастило – його літак сприйняли за учасника пошукової операції, бо напередодні біля міста Торжка зазнав катастрофи радянський військовий літак.

Якимось дивом Русту вдалося пролетіти сотні кілометрів крізь радянський повітряний простір до столиці без будь-якого подальшого контакту з оборонними засобами СРСР.

«Не міг повірити, що я таки вижив, – згадує Руст. – Я гадав, що мої шанси на порятунок десь п’ятдесят на п’ятдесят, і коли досяг свого пункту призначення, зрозумів, що тепер я на щасливій половині».

Та щойно пілот вгледів шпилі й куполи московських будівель, він зрозумів, що посадка виявиться важкою. Спочатку Руст хотів приземлитися у Кремлі, але передумав і вирішив зробити це на Красній площі. Однак на ній було так багато людей, що це виглядало вкрай небезпечно.

Перехожі зупинялися й з цікавістю розглядали маленький білий літак, що летів на висоті метрів десять над ними.

Близько сьомої вечора Руст побачив поруч із Собором Василія Блаженного чотирирядний міст, зробив ще одне коло й торкнувся колесами землі. Він підігнав літак до Красної площі, виліз із кабіни, аби привітати москвичів, що зібралися навколо нього. Вони хотіли довідатися, звідки він і для чого тут.

«Я тут із місією миру з Німеччини», – оголосив Руст.

Москвичі тиснули йому руку, гадаючи, що Руст прилетів із НДР. Руст уточнив – з іншої Німеччини. Західної.

Коли десь за годину міліція оговталася від першого шоку, що хтось міг сісти  приватним літаком біля кремлівських воріт, Руста заарештували. Допитувалися про спільників у Москві, які й організували його політ. Руст годинами пояснював, що діяв цілковито один і не був частиною якоїсь зловісної змови, організованої урядами іноземних держав.

Горбачов кипів від люті. Негайно скликав нараду Політбюро й накинувся з критикою на міністра оборони за безпорадність і бездіяльність. За два дні було звільнено з посад міністра оборони Сергія Соколова і командувача ППО Олександра Колдунова. Горбачов уміло скористався інцидентом для скорочення збройних сил. Протягом кількох подальших місяців своїх посад позбулися понад 150 відповідальних осіб. Генеральний секретар розчищав місце для тих, кого вважав за своїх спільників, відданих його курсу на зближення із Заходом.

Сміявся весь світ, сміявся весь Радянський Союз. Особливий присмак історії надавало те, що Руст безперешкодно прилетів до СРСР у День прикордонних військ СРСР. В Москві ще довго після цього Красну площу глузливо називали летовищем Шереметьєво-3.

4 вересня, після триденних слухань у суді, Руста засудили за незаконний перетин радянського кордону, призначивши покарання – чотири роки позбавлення волі в тюрмі Лефортово у Москві. Засуджений мав привілеї – йому дозволили працювати в саду і мати відві­дини батьків раз на два місяці.

8 грудня 1987 року у Вашингтоні Горбачов із Рейганом підписали Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, який набув чинності 1 червня 1988 року. Через два місяці Руста відпустили додому, назвавши його звільнення актом доброї волі.

Руст у подальшому дуже пишався, що допоміг Горбачову врятувати світ від ядерного апокаліпсису.

Нині Матіас Руст працює фінансовим аналітиком та інструктором йоги. А його «Сессна» стала експонатом у Німецькому технічному музеї.