Усі цісарі були для «бабці Австрії» добрими дідусями...

У перші повоєнні роки старожили Львова порівнювали рівень життя за “других совітів” з тим, що було колись. Мовляв, за Польщі жилося значно краще, але незрівнянно краще — за Австрії. Згадували добрим словом цісаря Австро-Угорської імперії Франца Йосифа І. Це був останній цісар з династії Габсбургів. Правив імперією 68 років — від 1848 року, коли відбулася революція “Весна народів”, до смерті 1916 року. Імперія пережила його лише на два роки...

Але мова сьогодні не про останнього цісаря, а про одного з його попередників — Франца І.

З ініціативи Асоціації випускників переглянуто дату заснування Львівської політехніки. Початком біографії вищого навчального закладу вирішили вважати не 1844 рік (час заснування у Львові Технічної академії), а 1816-й, коли цісар Австрійської імперії Франц І видав декрет про заснування Цісарсько-королівської реальної школи, колиски нинішньої Політехніки. З нагоди 200-річчя університету у вестибюлі головного корпусу відкрито меморіальну таблицю зі згадкою про таку важливу подію в історії професійної і технічної освіти у Галичині. Автори таблиці — народний художник України Ярослав Скакун і директор Інституту архітектури Львівської політехніки професор Богдан Черкес.

Богдан Степанович — один з тих політехніків, які найбільше знають про постать Франца І. Професор Черкес викладає у Віденському технічному університеті.

- Нещодавно, — розповідає Богдан Степанович, — у палаці Шенбрунна, де містилася резиденція австрійських цісарів, було розгорнуто виставку, присвячену останньому імператору Францу Йосифу І. Саме цей цісар казав, що Франц І, який обіймав престол у 1792 — 1835 роках, був для нього зразком у керівництві імперією. Коли у Леопольда ІІ народився син, майбутній цісар Франц І, Марія Терезія була на виставі. Отримавши радісну звістку, бабуся скочила з місця і вигукнула: “Нарешті онук!”, тобто спадкоємець престолу. Народився Франц І у Флоренції 12 лютого 1768 року. Правив імперією до 2 березня 1835 року. Помер від запалення легенів.

У віці 16 років дядько Франца Йосиф ІІ, який не мав дітей, забрав юнака до Відня, щоб готувати майбутнього імператора. Хоча Йосиф ІІ як солдат не був у захваті від свого племінника, худенького, інтелігентного, який не надавався на роль воїна і полководця, Йосиф ІІ скаржився, що йому тяжко виховати з Франца імператора. Але це сталося. 1804 року Франц І проголошує австрійську монархію, а 1806 року ліквідовує Священну Римську імперію німецької нації, бо вона вже дихала на ладан, знесилена наполеонівськими війнами.

Імператор мусив піти на приниження заради миру і спокою — видав за свого найзапеклішого ворога, Наполеона І, свою доньку Марію-Луїзу.

Повна назва титулу Франца І звучала помпезно: “Ласкою Божою обраний Римський імператор, довічний Август, спадковий імператор Австрії”. Його девізом були слова “Справедливість — фундамент імперії”. Це гасло було на воротах при в’їзді до Відня. Народ його любив, бо  забезпечив на певний час мир і спокій у Австрійській імперії, перемігши Наполеона і скликавши у 1814-1815 роках відомий Віденський конгрес.

Оскільки майбутній імператор народився у Флоренції (столиці Ренесансу), кохався у мистецтві. Мав ідею створення у Відні Художнього і Природознавчого му­зеїв. Природознавчий музей був створений значно пізніше, але основу колекції склали його особисті збірки каміння, метеликів, гербарії. Якщо подивимося на програму заснованої ним Реальної школи, то побачимо, що у ній було три типи рисунків — технічне креслення, архітектурне креслення і рисунок рослин. У рослинах бачив основу життя... Випускники Львівської реальної школи мали право вступати до Віденського технічного університету. 1994 року Львівська політехніка відновила співпрацю з Віденським технічним університетом, зокрема в галузі архітектури. 

Додати штрихи до політичного портрета Франца І я попросив доктора історичних наук, професора Франкового університету Михайла Кріля, який займався історією Австрійської і Австро-Угорської імперій.

- Львівські політехніки закарбували на меморіальній таблиці постать Франца І як засновника Реальної школи, колиски Політехнічного університету. Але не слід забувати, що саме Франц І відновив 1817 року у Львові університет, який 12 років тому був понижений до рівня ліцею. Відновлений університет носив ім’я Франца. Перед тим, як говорити про самого Франца, я б згадав фундамент, який заклали його попередники. Маю на увазі Марію Терезію, бабцю Франца, та її сина — Йосифа ІІ. За словами Івана Франка, вони “вивели Австрію з епохи середньовіччя”. Ці державні діячі дотримувалися доктрини “освіченого абсолютизму”. Необмежена влада мала поєднуватися з турботою про благо народу. Панщину було обмежено трьома днями на тиждень. Йосиф ІІ скасував особисту залежність селян від поміщиків. Школи стали державними (обов’язковою була початкова освіта). В Австрії і провінціях, які входили до імперії, побільшало освічених людей, прискорився розвиток науки і техніки. Франц І деякі реформи скасував. Проводив внутрішню і зовнішню політику залежно від свого бачення ситуації у країні і Європі, від військових і родинних союзів, але зерно, посіяне його попередниками, продовжувало давати  сходи.

- Розкажіть про Віденський конгрес 1814-1815 років.

- На цьому конгресі держави, які перемогли Наполеона, вирішили перекроїти карту Європи, встановити сфери впливу. На початку вересня 1814 року почалося, як казали сучасники, “велике переселення до Відня”. До столиці Австрії прибули представники понад 20 країн. Для монархів і послів влаштовували бали, спектаклі, полювання. Фактично усі справи на Віденському конгресі вирішував “комітет чотирьох” із представників країн-переможниць — Англії, Росії, Австрії та Пруссії. Господар, Франц І, у справи конгресу не втручався. Вирішення проблем поклав на свого канцлера Меттерніха. Це була людина енергійна. Попри державні справи, встигав мати кількох коханок...

- Повертаючись до постаті Франца І, важливим є питання популярності його у народі. Що було позитивом, окрім того Конгресу, який приніс країні мир?

- Франц І прагнув до того, щоб його вважали доброю людиною, яка дбає про підданих. Володіючи багатьма мовами, спілкувався з простими людьми народною віденською говіркою. За Франца І було видано указ про те, що кожен державний службовець повинен спілкуватися тією мовою, якою до нього звернувся відвідувач. У Галичині такий урядовець повинен був порозумітися принаймні німецькою, польською, тогочасною українською і єврейською мовами. Не дивно, що тут було так багато чиновників зі слов’ян, до прикладу, з Чехії, Хорватії, тих же поляків. Їм легше було порозумітися з місцевим населенням, ніж німцю чи австрійцю. Державною релігією на той час була римо-католицька, але в імперії намагалися забезпечити рівність усіх конфесій. 1774 року було замінено назву “Уніатська церква” на “Греко-католицька”, а Марія Терезія заснувала у Відні семінарію для підготовки греко-католицького духовенства.

- Мої знайомі, які бували у Відні, розповідали про законослухняність австрійців, повагу до поліції. Очевидно, це ще з часів Франца І, який був прихильником “залізної дисципліни”?

- 1784 року Франц І утворив у Відні державну поліцію. Через два роки в головних містах Австрії виникли регіональні поліційні установи, зокрема і у Львові. Поліція поділялася на поліцію безпеки, шляхову, пожежну, санітарну, торгову тощо, контролюючи, таким чином, все життя країни. У Львові на теперішній площі Григоренка було зведено для поліції споруду, у якій зараз обласне управління поліції.

- Що відомо про особисте життя Франца І?

- Мав чотирьох дружин. Любив їх усіх, хоча у династії Габсбургів шлюби укладалися не з великої любові, а з розрахунку. Імператори не мали права розлучатися. Перша і друга дружина померли під час пологів. Третя померла від туберкульозу. У шлюбі з другою і третьою дружинами мав 11 дітей, у тому числі четверо синів. Четверта дружина пережила свого чоловіка. Імператор мусив піти на приниження заради миру і спокою — видав за свого найзапеклішого ворога, Наполео­на І, свою доньку Марію-Луїзу. Франц був дуже нервовим, постійно кусав на пальцях нігті. Щоб позбутися цієї звички, деякий час ходив у рукавицях...

- Коли у Політехніці відкривали меморіальну таблицю Францу І, дехто висловлював сумнів щодо доцільності такого вшанування. Все-таки імперія...

- Не ідеалізую ні Австрійську імперію, ні постать Франца І. Усі імперії рано чи пізно розпадаються. Але імперії бувають різними. Не до порівняння, скажімо, імперія династії Романових у Росії. Династія Габсбургів прагнула до того, щоб імперія мала “людське обличчя”…

Фото а архіву “ВЗ”