Адмірала флоту Кузнецова розжалували до контр-адмірала, бо вбачали у ньому «контру»...

Майбутній адмірал Радянського Союзу Микола Кузнецов з дитинства марив флотом. 1919 року 15-річний юнак приписав собі два роки, щоб його прийняли у Північно-Двінську військову річкову флотилію. У 1923-1926 роках вчився у Військово-морському училищі імені Фрунзе. Місцем служби обрав Чорноморський флот і крейсер “Червона Україна”.

29 квітня 1939 року 34-річного Миколу Кузнецова призначають Народним комісаром ВМФ Союзу РСР. У червні 1940 року отримав звання адмірала.

Як відомо, перший період і особливо перші дні і тижні німецько-радянської війни були трагічними для Червоної армії. Коли німці вже були на території країни, чимало командирів розгубилися і не знали, як діяти. Тоді чимало літаків, бронетехніки Вермахт знищив з повітря. А от щодо флоту ситуація не була такою критичною.

За два дні до початку війни Військово-Морські сили Радянського Сою­зу було приведено в підвищену бойову готовність. Адмірал зробив це, не отримавши офіційного попередження про можливість війни та дозволу застосувати зброю. Вказівки були отримані лише в нічний час, коли до початку боїв залишалося кілька годин. На щастя, флот був вже напоготові, і в ту пекельну ніч не зазнав пошкодження жоден бойовий корабель... Такі обставини привчили М. Кузнецова самостійно приймати відповідальні рішення. Важливо, що адмірал у кабінеті Сталіна частенько обстоював свою особисту думку, яка не завжди збігалася з позицією вождя.

У своїх спогадах Микола Кузнецов навів такий факт: Сталін запропонував розділити Балтійський флот на дві частини й запитав адмірала, що він думає щодо такої реорганізації. Адмірал відповів, що вважає “таке рішення неправильним. Театр військових дій невеликий і з оперативної точки зору неподільний”. Сталіну не сподобалася позиція М. Кузнецова, і він наказав розглянути це питання на військово-морській раді. Послав туди А. Жданова й А. Мікояна. Балтійський флот розділили на два. Пізніше точку зору М. Кузнецова визнали правильною, і два флоти на Балтиці знову об’єднали в один. Але, як писав адмірал, “голова моя была уже (по первому разу) «снесена», и, как следствие того, при помощи Булганина я был в 1948  году даже отдан под суд чести, судим Военной коллегией Верховного Суда и разжалован до контр-адмирала...». У тому ж році якийсь В. Алферов написав доповідну, що М. Кузнецов був поблажливим до іноземців і навів випадок передачі британцям креслення парашутної торпеди (хоча ті креслення не були секретними). Суд під керівництвом маршала Леоніда Говорова (який під час Громадянської війни перейшов до Червоної армії з армії Колчака) за вказівкою М. Булганіна згущував фарби проти чотирьох флотських воєначальників. Трьох засудили на різні терміни ув’язнення. Заарештувати Миколу Кузнецова, дуже популярного серед військових моряків, не наважилися. Але розжалували до контр-адмірала... Булганіна, який ніколи не мав своєї власної думки, Кузнецов назвав «своим злым гением»... Згодом Сталін, ніби між іншим, скаже на своїй дачі адміралу: «Авакумов пропонував вас заарештувати, тоді він зможе довести, що ви — шпигун...». Звання адмірала флоту Кузнецову повернули 13 травня 1953 року після смерті Сталіна і зняття судимості.

Адмірала цькували не лише за режиму Сталіна. Микола Кузнецов був в опалі у Хрущова, Жукова, Брежнєва... Розумних, самостійних керівників компартійна і військова верхівка завжди остерігалася...

Після трагедії з лінкором “Новоросійськ” (досі не встановлено остаточної причини підриву судна і загибелі 640 моряків 29 жовтня 1955 року) Миколу Кузнецова вже у званні віце-адмірала (чергове пониження) у віці 51 року  звільнили з лав Військово-Морського флоту. У відставці він почав займатися перекладом книжок з військово-морської тематики англійських і американських авторів, для чого вивчив англійську мову, вже володіючи німецькою, французькою, іспанською. Написав мемуари “Накануне”, “На далеком меридиане”, “На фронтах боевая тревога”, “Курсом к победе”, а також багато статей, нарисів, опублікованих у журналах.

26 липня 1988 року — повторна реабілітація Миколи Кузнецова. Президія Верховної Ради Радянського Союзу повернула йому звання адмірала флоту Радянського Союзу. Але Микола Кузнецов не дочекався історичної справедливості. Він пішов із життя 1974 року.

Не знав адмірал і про те, що його ім’я носитиме авіаносець “Микола Кузнецов”, літаки якого бомблять нині міста Сирії. Не знати, чи схвалив би він дії головнокомандувача Путіна...