У кав’ярні «Шкоцькій» писав формули і приймав заліки у студентів...

30 березня минає чергова річниця від дня народження видатного львівського математика світової слави Стефана Банаха, одного із засновників львівської математичної школи, з якої вийшли кілька надзвичайно обдарованих науковців, імена яких відомі усій планеті. Варто згадати бодай Станіслава Уляма, учня Банаха, який врятувавcя, виїхавши у США за місяць до початку ІІ Світової війни Його запросили на роботу в Гарвард. Знався з Альбертом Ейнштейном і  згодом був задіяний у Лос-Аламос у створенні атомної бомби. Пізніше ще страшнішої бомби — водневої.

Стефан Банах став професором, хоча закінчив лише два курси Львівської політехніки. Більше часу проводив у кав’ярнях замість університетської кафедри. “На каві” приймав заліки у студентів…

Народився 1892 року у Кракові як позашлюбна дитина неписьменної служниці і вояка цісарської армії. Виховувався без батьків у чужій родині, але виріс чемною дитиною, і після закінчення Краківської гімназії 1910 року приїхав до Львова навчатися у Політехніці на факультеті будови машин, а потім інженерії. У 1920-му отримав ступінь доктора філософії за оригінальну математичну роботу.  Життя присвятив математиці: «Тільки математика і нічого більше, крім математики». Прізвище Банаха — серед ста імен найзнаменитіших вчених світу, список яких розташований на знаменитій стіні в приміщенні ООН у Нью-Йорку. На жаль, не був номінований на здобуття Нобелівської премії, бо, як відомо, Нобель для математиків свою нагороду не призначив.

Стефан Банах не цурався піти з сином на футбольні матчі львівської «Погоні» чи випити з колегами не одну гальбу пива. Але найбільшу славу має «Шкоцька книга», з якою пов’язано багато легенд. Назвою завдячує кав’ярні «Шкоцькій», розташованій на розі сьогоднішніх вулиць Фредра та Герцена у Львові. Саме туди приходили університетські математики, чия кафедра була за двісті метрів звідти, на вулиці Грушевського. Там вони засідали, записуючи іноді на паперових серветках чи навіть мармурових покриттях столиків  розв’язування  різноманітних математичних задач. Кав’ярняний шум, дзенькіт посуду, тютюновий дим Банаху не заважали. Були для нього, мабуть, як для письменника музичне тло. Хтось із кельнерів поскаржився дружині Банаха пані Луції, яка заходила туди не раз з сином, Стефаном-молодшим: «Прошу пані, хай би мазали по столах, але роблять то хімічним олівцем, який дуже трудно витирати».

Пані Луція купила великий зошит у товстій обкладинці,  і 17 липня 1935 року на його сторінках з’явився перший запис. На розвороті зошита на правій стороні записували проблемат, як тоді називали завдання, а з лівого боку мав з’явитися розв’язок, причому тільки рукою його автора. За кожну правильну відповідь його нагороджували залежно від ступеня складності задачі. Нагороди різнилися за своєрідною шкалою — від малого пива до великого, пляшки вина чи живої гуски. Найчастіше «призи зривав» професор Станіслав Мазур, але гуска йому не дісталася. Це складне завдання розв’язав аж у 1972 році молодий шведський математик, і професор Мазур у Варшаві справді вручив йому живу гуску.

До речі, сторінки цієї «Шкоцької книги» розтиражовані, бо  ще не всі  заповнені, і передвоєнні математичні проблеми очікують нових авторів.  Один примірник книги знаходиться у Львові, у Центрі міської історії на вулиці Богомольця, 6. Станіслав Улям зміст зошита переклав, скопіював 300 примірників і розіслав математикам по всьому світу. До книги було вписано 193 задачі, остання мала  дату 31 травня 1941 року.

Вивіз зі Львова знамениту книгу молодший Стефан Банах, який після війни емігрував до Польщі. Збереглася вона дивом, бо перед кордоном Стефан передав її своїй колежанці Ядзі Голяс, з якою їхав в одному вагоні, на збереження, мовби відчуваючи, що з унікальною книгою може щось трапитися. І справді, його валізку вкрали... 1940 року Стефана Банаха «обрали» депутатом міської ради Львова, а німецьку окупацію родина Банахів пережила у рідному місті, якийсь час «годуючи воші» в Інституті протитифозних досліджень Рудольфа Вайгля.  В останній рік війни лікарі діагностували, що Стефан Банах захворів на рак легенів (можливо, далися взнаки роки куріння), і 31 серпня 1945 року видатний вчений помер. Останні роки він мешкав на Двєрніцкєго (сьогодні — І. Свєнціцького), 12, кв.4, в домі, який належав родині Рідлів. Вони й надали місце для поховання у своєму склепі на Личаківському цвинтарі.

Недавно знайшов несподіваний відгук про ту львівську математичну школу, в якій лідером був Стефан Банах. У США та Польщі вийшла збірка віршів американської поетки Сусанни Кейс «Шкоцька кав’ярня». Автор працює соціологом у Нью-Йорку і пережила трагедію 11 вересня 2001 року. Саме ця подія підштовхнула її до думки, що втрати львівської школи і замах 11 вересня чимось подібні, як кінець якогось світу.  Нью-Йорк атакували терористи, а на Львів звалилася ІІ Світова війна. І львівські математики, мабуть, почувалися тоді, як і вона після 11 вересня. Її вірші є поетичною спробою зрозуміти переживання тих людей.