Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Зметикували на трьох

71 рік тому, 4 лютого 1945 року, у Ялті відкрилася конференція глав держав антигітлерівської коаліції – СРСР, США і Великої Британії

На конференцію у Ялті, що тривала з 4 до 11 лютого у Лівадійському палаці, Рузвельт, Черчілль і Сталін прибули кожен зі своїм списком запланованих для обговорення проблем. Радянський Союз перш за все цікавило отримання економічної допомоги і визнання Штатами і Великою Британією Східної Європи зоною інтересів СРСР. Черчілля цікавили збереження колоній Великої Британії і повоєнний статус Німеччини. А Рузвельт домагався підтримки ініціативи заснування Організації Об’єднаних Націй і отримання згоди СРСР вступити у війну з Японією.

На початку 1945 року стало зрозуміло, що поразка Німеччини у війні — лише питання часу. Назріло питання про післявоєнний устрій світу. 

Ще 19 липня 1944 року Рузвельт у посланні главі Раднаркому СРСР писав: «Оскільки події розвиваються так стрімко й так успішно, думаю, як тільки буде можливість, якнайшвидше слід було б влаштувати зустріч між Вами, Прем’єр-міністром і мною». 20 липня цю ідею підтримав прем’єр Британії Черчілль. Сталін лише через тиждень повідомив про свою згоду бути учасником такої наради. На додаток, категорично заявив, що не виїжджатиме за межі Радянського Союзу, - через небажання «залишати керівництво армією навіть на найкоротший час». У відповідь на це пролунала відповідь Рузвельта про готовність «куди завгодно летіти для такої зустрічі». Помічник президента США Гопкінс запропонував провести нараду в одному з міст радянського чорноморського узбережжя. Рузвельт прийняв цю ідею, узгодив її з Черчіллем, і врешті-решт Сталін погодився на зустріч у Криму - в Ялті.

Конференція почалася 4 лютого о 17-й годині із засідання у Великому залі Лівадійського палацу. 1 лютого на залізничний вокзал Сімферополя поїздом з Москви прибув Сталін.

Найбільш невигідні позиції, вочевидь, мала Велика Британія. Радянський вплив у Східній Європі був значним, крім того, він міг поширитися і на Західну Європу, що ослабило б позиції Британії на міжнародній арені. Важливою метою Великої Британії було створення сильної Франції. Повернення їй статусу великої держави, обмеження радянських вимог щодо репарацій (грошових відшкодувань Німеччини країнам-учасницям Другої світової війни) — всі ці другорядні цілі мали одну мету — зменшення впливу СРСР у Європі. Заради цього Черчілль мав намір протистояти Сталіну під час обговорення кожного пункту переговорів.

Позицію США окреслює висловлювання Рузвельта, звернене до Сталіна: «У нинішній всесвітній війні немає жодного питання, чи то військового, чи то політичного, в якому не були б зацікавлені Сполучені Штати». Однак найголовнішим завданням США у Ялті було схилити СРСР до вступу у війну з Японією.

СРСР намагався узаконити свій політичний вплив на східноєвропейські держави, а також домогтися прийняття кількох союзних республік до ООН та отримати більше німецьких репарацій.

Спільною метою усіх країн-учасниць було знищення німецького мілітаризму та нацизму й створення гарантій того, що Німеччина ніколи більше не наважиться порушити мир в усьому світі. Найважливіші рішення Ялтинської конференції стосувалися післявоєнної системи міжнародної безпеки, у першу чергу, конструкції майбутньої Організації Об’єднаних Націй (цей термін було схвалено саме у Ялті).

Радянський Союз погодився з пропозицією Штатів про те, що СРСР, США, Велика Британія і Китай володітимуть правом вето у Раді безпеки ООН (згодом до них приєдналася Франція). Згоди було досягнуто щодо війни з Японією. 10 лютого сторони підписали радянсько-американську угоду, згідно з якою вступ СРСР у війну проти Японії обумовлюється обіцянкою виконати такі радянські вимоги: повернення Сахаліну і передача усіх Курильських островів, оренда Порт-Артура та визнання західними державами суверенітету Монголії. 11 лютого під цими умовами підписався й Черчілль. 

Українські інтереси у Ялті обмежилися кордонами та участю у майбутній міжнародній організації безпеки. Продовжилися дискусії з польського питання, зачепленого у Тегерані. Одним з головних аспектів цієї дискусії стало визначення майбутніх кордонів Польщі. Позиція США і Британії ґрунтувалася на тезі про передачу Львова полякам, проте Сталін рішуче не погодився з цим, посилаючись на лінію Керзона*. Зрештою, сторони вирішили, що східний кордон Польщі проходитиме вздовж лінії Керзона, з відхиленням від неї у деяких районах від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі. Попри те, що частина земель, населених українцями, залишалася під польською владою, вперше за довгі роки Західна Україна об’єдналася у межах однієї держави з Наддніпрянською Україною.

Дискусію у Ялті викликала підготовка до проведення установчої конференції щодо створення ООН. СРСР зажадав, щоб разом з ним у повноправні члени ООН прийняли хоча б деякі республіки Радянського Союзу. Це мотивувалося тим, що Британія мала в ООН кілька голосів завдяки своїм домініонам (Канаді, Австралії, Південній Африці, Новій Зеландії). СРСР запропонував три потенційні кандидатури на роль членства в ООН — Литву, Білорусь, Україну. Прийняли компромісне рішення, яке передбачало участь лише двох союзних республік — України та Білорусі.

*Умовна демаркаційна лінія, яку визначили у 1919 році, для відмежування східного кордону Польщі.

Схожі новини