300 українських спартанців...
98 років тому, у бою під Крутами, кілька сотень молодих українських вояків стояли за цілу Україну.
29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під однойменним селищем та поблизу села Пам’ятне, що за 130 кілометрів від Києва, відбувся бій. Нерівна за пропорційністю сил військова сутичка тривала близько п’яти годин. Чотиритисячна більшовицька армія під командуванням Михайла Муравйова проти загону із кількох сотень київських студентів, гімназистів і юнкерів. І хоч молодим людям не вдалося перемогти численну армію озброєних до зубів професійних солдатів, у пам’яті українського народу доленосний бій під Крутами назавжди вкарбувався як символ національної відваги та гідності.
Битва під Крутами була однією із багатьох, які відбувалися під час більшовицько-української війни. Одним із важливих пунктів цього наступу була станція Крути між Бахмачем та Києвом. Тут українські сили повинні були стримувати більшовицький наступ. Багато молоді самоорганізувалося. Сотні студентів Києва та юнкери вирішили не просто відсиджуватися, а брати зброю у руки. Група цих молодих людей — юнкерів та членів студентського куреня Січових стрільців - виїхали на Крути під командуванням старшини Гончаренка. Вони не мали бути одні. Очікували, що інші частини армії УНР їх підтримають. На жаль, так сталося, що деякі українізовані полки армії УНР проігнорували цю ситуацію. До Крут під’їхало близько 500 молодих хлопців 17-19 років. Перед боєм з чотирма тисячами більшовиків вони опинилися самі. Бій розпочався близько 10-ї години ранку.
Командувач цих українських сил Гончаренко не кидав молодих людей як живе гарматне м’ясо. Вони зайняли оборону, відстрілювались доти, доки у них були набої. Коли ж набоїв не стало та виникла загроза оточення, командування розпочало загальний відступ. Одна з частин студентського куреня розгубилася і пішла на світло, що йшло від станції Крути, повністю захопленої більшовиками. 27 молодих українських вояків з цієї частини розстріляли... Та багатьом молодим людям вдалося врятуватися. Від української сторони загинуло від 33 до 40 юнкерів, гімназистів та студентів, семеро потрапили в полон, а 55-65 отримали поранення. Близько трьохсот більшовиків було поранено та вбито.
Молоді люди виконали свою історичну місію... Залишившись сам на сам з більшовиками під Крутами, вони вчинили гідний спротив. Визнали їхній подвиг як героїчний на початку березня 1918 року, коли Центральна Рада повернулася до Києва. 19 березня 1918 року у Києві провели перепоховання віднайдених та ідентифікованих загиблих під Крутами студентів, гімназистів та юнкерів. Траурну церемонію від вокзалу, попри будинок Центральної Ради і до цвинтаря на Аскольдовій могилі супроводжували десятки тисяч людей. У кінці березня рішенням Міністерства військових справ УНР заборонили приймати у склад армії студентів та гімназистів, а ті, що вже там перебували, повинні були покинути свої частини.
Коли довелося захищати Київ, виявилось, що однією з найбільш організованих та патріотично налаштованих частин були кількасот студентів. Деякі частини Армії УНР зайняли позицію нейтралітету проти більшовицького наступу. А от ховали юних героїв десятки тисяч людей...
