Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Леся Українка – «інопланетянка» свого часу

Століття досліджень життя й творчості Лесі Українки породили ще більше таємниць навколо видатної жінки. До міфологізації образу долучились як дослідники, що не врахували нетиповість особистості Лариси Косач, так й радянська ідеологія, що перетворила тендітну жінку на холодний пам’ятник. Відшукати у біографії письменниці помилки та правдиві факти кореспонденту “ВЗ” допоміг Ростислав Чопик, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЛНУ ім. І. Франка.

Факт. Лариса Косач була дитиною індиго свого часу.

Чи не найголовнішою працею життя Ольги Драгоманової-Косач, більш відомої як письменниця Олена Пчілка (на фото), були її шестеро дітей. Кожного з них ця вольова жінка, залізна леді, виховувала як маленького генія. Тому до природних Лесиних талантів додалась й клопітка праця матері. Без освітніх студій та університетів Леся досконало вивчила сім мов — українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При цьому французькою спілкувалась краще, аніж російською. Дівчина навчилась читати ще в чотири роки, а у дев’ять — написала свій перший вірш. У 13-річному віці Ларису Косач почали друкувати у відомому львівському часописі “Зоря”. Тут виходять її вірші “Конвалія”, “Сафо”, “Літо краснеє минуло” та інші.

Міф. Олена Пчілка вважала дочку малорозвиненою, тому не віддавала на навчання.

Улюбленцем родини Косачів, та й самої Лесі, був старший син Михайло, на нього покладались найбільші надії. Леся ж була дитиною дивакуватою, проте вислів “малорозвинена” Ростислав Чопик вважає недоречним, бо здібності дівчинки проявлялись змалечку. У 11 років Леся захворіла на туберкульоз кісток, саме тому матір вирішила навчати дочку вдома. Правдою є те, що Олена Пчілка не cприймала Лесиної вдачі і їхні стосунки ніколи не були легкими. Прогресуюча хвороба дочки обтяжувала амбітну, впливову Олену Пчілку — доглядала слабосилу Лесю впродовж тридцяти років. Матір з дочкою то сварились й не розмовляли, то проявляли теплі почуття. Сильний конфлікт між ними виник, коли Леся вирішила їхати у Білорусію до смертельно хворого на туберкульоз Сергія Мержинського. Олена Пчілка була категорично проти поїздки, підозрювала, що догляд за коханим посилить хворобу дочки. Після смерті Мержинського стосунки Лесі з матір’ю довго не налагоджувались.

Правда. Найбільше трагічне кохання Лесі — Сергій Мержинський — не відповідав письменниці взаємністю.

З білоруським революціонером Сергієм Мержинським (на фото), якому був присвячений знаменитий текст «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», стосунки були вкрай непростими. Усю суть і глибину своїх почуттів Леся висловила, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». Проте Мержинський, замість слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про іншу жінку, яку він кохав. Леся, що доглядала у Мінську за смертельно хворим Сергієм, писала від його імені листи до «суперниці». Фанатично переповнений ідеями боротьби за звільнення трудящих, Мержинський сприймав геніальну Лесю лише як подругу та ділового партнера.

Міф. У Лесі Українки був роман з іншою видатною жінкою того часу — Ольгою Кобилянською.

Натяк про близькі стосунки письменниць вперше зробила Соломія Павличко, пізніше їх активно розвинув й надрукував у бульварній пресі Лесь Бузина. Проте більшість літературознавців вважають ці висновки хибними — даниною модерновим віянням та невдалим поясненням тривалої самотності письменниць. У листах Леся називає подругу пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Ростислав Чопик пояснює тісну дружбу письменниць однаковим періодом у житті — обидві тяжко переживали любовні драми. Леся Українка саме поховала коханого Мержинського, а знаменитій ловеласці та скандалістці Ользі Кобилянській відмовив Осип Маковей, за якого літераторка збиралась заміж.

Обидві на ті часи вважались «старими дівками» (Кобилянській було 38, Лесі — 30 років) без дітей та чоловіків, обидві висували революційні ідеї, що мали на меті розширити поле діяльності жінок за межі дітей, церкви та кухні. Фактично Кобилянська була єдиною подругою Лесі, що не входила у родинне коло й розуміла її переживання. Ще до знайомства з Ольгою Леся написала драму «Блакитна троянда», де виклала позицію платонічних стосунків між чоловіком та жінкою. Проте цей твір багато літературознавців називають «фальстартом», «не Лесиним рівнем» — переконливості у творі бракує, схоже, ігнорування почуттів письменниці Мержинським заводили її в глухий кут.

Правда. Леся Українка мала чоловічі звички, полюбляла зброю та спорт.

Леся Українка вважалась красивою жінкою, природа наділила її сіро-блакитними очима й світло-русим волоссям. Проте рідні Лариси Косач згадували, що письменниця не любила крутитись перед дзеркалом, заглядала у нього «по-чоловічому» — на кілька хвилин під час ранкового туалету. У побуті Леся була простою, на модний одяг, капелюшки та зачіски звертала увагу виключно дякуючи наполегливості матері. Зате любила активний відпочинок — проходила більше 10 кілометрів на день, дуже добре та швидко плавала. Захоплення плаванням пояснювала прикладом лорда Байрона, що після поранення в бою мав хвору ногу, але вміло плавав. Від батька, заядлого мисливця, письменниця успадкувала любов до зброї. Вірш Лесі «Слово, чому ти не твердая криця» — не тільки поетична метафора. Проте влучно стріляти жінка так і не навчилася, про що неодноразово жалкувала. У Лесі Українки був талісман — кинджал, з яким письменниця не розлучалась. Його подарував грузинський науковець Нестор Гамбарашвілі — ще одне нещасливе кохання в житті письменниці.

Міф. Ховали Лесю без священика, згідно з волею покійниці...

Чоловік Лесі Українки Климент Квітка (на фото) згадував, що дружина ніколи не давала жодних розпоряджень, як її треба поховати. Леся Українка воліла взагалі не говорити про смерть. Літературознавець Ростислав Чопик схильний пов’язувати виникнення цього міфу з радянською ідеологією, що активно видавала «богоборство» Лесі Українки за атеїзм. Леся у своїй творчості не раз змагалась з такими явищами, як покірність долі й фаталізм. У поемі «Одержима», котру письменниця написала одразу після смерті Мержинського, Леся сперечається з Месією, кидає виклик пророцтвам і сама ж називає цей свій стан одержимістю. Тобто письменниця не є атеїсткою, оскільки визнає Бога, але хоче бачити його добрішим, справедливішим. «Атеїстичний образ» Лариси Косач підживлювали й популярні в той час соціал-демократичні погляди, які обіцяли соціальну рівність усіх — їх палко відстоював Сергій Мержинський, до них схилялась й сама письменниця. На щастя, Лесі не довелось довідатись, до чого звелась боротьба за цю рівність.

Правда. Існує астероїд, названий на честь поетеси.

Його повна назва — 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Схожі новини