Смертельний удар у серце

Подивившись уважно на дитину, сказала її бабусі: «Ця дівчинка стане знаменитою. У неї буде чимало золота, вона буде багатою, але життя у неї буде коротке». І справді, Інга здобула 68 золотих медалей на найважливіших змаганнях, удвічі більше, ніж прожила літ…

Життя МАЙБУТНЬОЇ ЧЕМПІОНКИ не складалося легко. Вона ще до школи не доросла, а розпочалася війна, батьки розлучилися, і залишилися жити у московській комунальній квартирі три жінки: бабуся, мама і внучка та її маленький брат. А тут ще лікар виголосив прикрий діагноз: «У вашої дівчинки туберкульоз…Їй би нормальне харчування». А де у голодні воєнні роки можна було знайти щось поживного? Згодом жити стало легше, коли мама влаштувалася на роботу на теплохід, що курсував по Волзі, і могла привозити щось смачненьке. Інга росла швидко і скоро переросла всіх у класі, де здобула прізвисько «лижа», а у дворі хлопчиська прозивали її «рейкою» за високий зріст та хирлявість. Але дівчинка мала характер, зимовими вечорами любила накручувати кола на стадіоні поблизу в старезних ковзанах, знайдених десь в закамарках комуналки. У 12 років, розпочала заняття у веслувальній секції. Через п’ять років стала майстром спорту і дворазовою чемпіонкою країни, а тренери вже бачили в ній кандидата до вісімки збірної СРСР.

Та раптом вирішила покинути веслування і почати займатися своїм улюбленим з дитинства ковзанярством. Так у майже дорослому віці Інга розпочала шлях до майбутніх вершин. Все-таки їй було легше, адже далася взнаки добра фізична підготовка, від занять веслуванням, а на ковзанах вона каталася з малих літ, тож треба було тільки освоїти техніку швидкого долання дистанції. 24 грудня 1954 року вона розпочала тренування на ковзанах, а через два роки стала абсолютною чемпіонкою СРСР 1956 р. з новим світовим рекордом у сумі багатоборства. Талановита спортсменка здобула місце у збірній і через рік, уперше виступаючи на чемпіонаті світу в фінській Іматрі, здобула абсолютну перемогу. Їй минуло заледве двадцять років — у жіночому ковзанярському спорті спалахнула нова видатна зірка! Тут з нею стався курйозний випадок: абсолютного чемпіона нагороджують лавровим вінком, з яким переможець має проїхати коло пошани. А фінські глядачі, які дуже поважають ковзанярство, після кола обступили нову чемпіонку і розібрали увесь вінок на листочки, так що чемпіонці дістався тільки каркас, на якому сиротливо тріпотіли сім листочків…

Через рік у шведському Кристинехамні Артамонова знову виграє звання абсолютної чемпіонки, що підтвердило думку фахівців — ця молода росіянка прийшла на вершину впевнено і надовго. Так, може, й було б, якби дівчина… не закохалася. Пристрасне почуття спалахнуло з обох сторін — член оргкомітету чемпіонату Бенгт і російська спортсменка впали одне одному в обійми, і між ними почався справжній роман. Коли в останній перед від’їздом додому вечір уся команда пішла організовано в кінотеатр, чемпіонка повернулася до готелю значно пізніше, пояснюючи, що Бенгт возив її своїм авто по місту. Така поведінка Інги не пройшла повз увагу відповідної служби, яка одразу взялася виховувати молоду чемпіонку, а коли та категорично відмовилася співпрацювати з КДБ, що означало доносити на своїх колег по збірній, Артамонова стала невиїзною. Дворазова чемпіонка світу пропустила світову першість, що відбувалася наступного року, її переконали, що за станом здоров’я вона не може взяти участі в Зимових Олімпійських іграх 1960 року, адже вони проходили в Скво-Веллі (США), а там міг з’явитися Бенгт, який ще довго писав листи коханій і навіть пропонував руку і серце. «Служба» про це знала і не ризикувала випускати спортсменку за кордон.

Зі шведом вона більше не зустрічалася, вийшла заміж, але назавжди втратила довіру тих, хто багато що вирішував у цій країні. Із заміжжям теж вийшло якось по-радянськи. Геннадій Воронін був провідним спринтером країни, їздив на чемпіонати світу, тож рідне товариство обох спортсменів «Динамо» виділило двокімнатне помешкання, де кожен мав по кімнаті. Очевидно, що зустрічі на спільній кухні скоро привели їх до спільного ліжка, і через кілька місяців вони взяли шлюб. Чимало друзів Інги були здивовані її вибором, адже Геннадій зовсім не підходив цій ставній красуні, яка любила літературу, ходила на спектаклі, зустрічалася з популярними поетами і акторами. Але так сталося…

Спочатку вони навіть були щасливими: купили «Волгу», нові меблі, запрошували додому поетів, журналістів. Згодом Геннадій навіть став тренувати дружину, адже спринт не був її найсильнішою стороною, а він на тому трохи розумівся. 1962 року на високогірній ковзанці Медео в Казахстані на чемпіонаті країни вона встановила чотири рекорди світу! Її вже не можна було не випускати за кордон. І на чемпіонаті світу, знову у фінській Іматрі, вона утретє стала абсолютною чемпіонкою.

А от з олімпійськими стартами їй знову не пощастило. Почалися справжні проблеми зі здоров’ям, викликані нервовими стресами, адже на той час Воронін, який втратив місце у збірній, «захопився» горілкою, робив вдома скандали, дозволяв собі бити жінку, яка не раз з’являлася на тренуваннях із синцями на обличчі. Лідером збірної стала Лідія Скобликова, а Інгу знову залишили вдома. Правда, в кінці сезону Артамонова повернула собі попередню спортивну форму і впевнено випередила олімпійську чемпіонку Скобликову. Тож поїхала на початку 1965 року на чемпіонат світу і знову привезла додому лавровий вінок абсолютної чемпіонки.

А вдома ставало щораз гірше: Воронін пив, приводив жінок, коли Інга була на зборах чи змаганнях, але сам дуже ревнував її до інших чоловіків, знаючи, що дружина подобається багатьом. Нарешті до Інги дійшло, що далі так тривати не може, і вона заявила про розлучення. А в «Динамо» попросила розділити їхнє помешкання. Почувши це, Воронін тихо сказав: «Хай так, але все одно, всі вінки будуть на її могилі». Тоді ніхто не надав уваги цій погрозі, а до трагедії залишалося кілька днів. 4 січня 1966 року він прийшов до мами Інги, де у той час перебували і її бабуся та брат. І на очах всієї родини встромив своїй жінці ніж у серце.

Лікарі «швидкої» зафіксували смерть, а вбивцю через кілька годин арештували. За давністю часу кримінальна справа про вбивство Інги Артамонової не збереглася і взагалі довго замовчувалася. Слідчий, що розслідував цю справу, перекваліфікував її і наголосив на стані афекту Вороніна у момент вбивства через ревнощі до коханої дружини. На суді більше згадували про «моральні» якості Інги — пригадали, що вона закохалася у сина шведського мільйонера, що не була «відвертою» з органами, що дозволяла собі думати і говорити не так, як усі. Вороніна засудили на десять років, але через два роки випустили на вільне поселення, а ще через чотири звільнили повністю. Очевидно, поведінка відомої спортсменки, незалежної в думках і діях, не подобалася тим, хто тоді керував державою. Виглядає, що той, хто стежив за її життям і діяльністю, після її смерті зітхнув з полегшенням. Немає людини — немає проблеми. Цим і пояснюється те, що вбивця скоро вийшов на волю — «служба» була вдячна за виконану його руками акцію. Воронін спився і пішов з життя 2004 року, всіма забутий. А ім’я чотириразової чемпіонки світу Інги Артамонової залишилося в історії ковзанярського спорту, її книжка «Я вчуся ходити по землі», надрукована 1967 року, стала бібліографічною рідкістю. Її брат Володимир, журналіст за фахом, написав книжку про свою сестру, з якої автор наводить багато фактів.

Містика, але збулося те, що нагадала циганка маленькій дівчинці… Таке зіркове і коротке життя їй випало.

Артамонова Інга (29.08.1936 — 4.01.1966).Найкраща ковзанярка планети 50-60-х років минулого століття. Абсолютна чемпіонка світу (1957, 1958, 1962, 1965), срібний призер чемпіонатів світу (1963, 1964). Багаторазова рекордсменка світу у багатоборстві та на окремих дистанціях.