Лідер ОУН Коновалець звертався у ЦК КПУ із закликом разом боротися за Україну…
Історик доводить, що нинішні комуністи зовсім не знають історії. Навіть своєї…
Ті, хто стежить за роботою парламенту, пригадують, як депутат з опозиційної «Свободи» Юрій Михальчишин примусив політичних опонентів стоячи віддати шану лідеру ОУН Євгену Коновальцю (на фото). «75 років тому в Роттердамі агентами НКВС було вбито лідера Організації українських націоналістів, справжнього полковника, а не тих щурів у погонах, Євгена Коновальця, — казав свободівець. — Всіх нормальних людей прошу вшанувати його світлу пам’ять хвилиною мовчання». Опозиція встала і заспівала Державний гімн. Піднялася уся президія на чолі з «регіоналом» Рибаком і комуністом Калєтніком. У сесійній залі звелися декотрі однопартійці Азарова-Януковича. А соратники Петра Симоненка після згадки про Коновальця почали свистіти і вигукувати: «Фашисти!»…
— Через таку викличну поведінку комуністів хотів би їм дещо нагадати, — у розмові з кореспондентом каже відомий науковець, один з дослідників радянського періоду в історії України, національно-визвольного руху на її території Кім Науменко. — Якщо Коновалець і був для когось ворогом, то тільки для комуністичної Москви. У 1925 році засновник і керівник ОУН написав листа у… Політбюро ЦК Компартії України. У цьому посланні головний націоналіст вказував, що його організація веде боротьбу проти польської окупації, за те, щоб приєднати Західну Україну до Великої України. Писав, що разом з націоналістами аналогічне завдання виконує Компартія Західної України. Щоправда, КПЗУ отримує фінансову підтримку від Києва, а ОУН жодної матеріальної допомоги не має ні від кого (я віднайшов в архівах документ, в якому йдеться, що кур’єр з Києва привіз зі столиці у Гданськ, де на той час тимчасово розміщувався ЦК КПЗУ, 10 тисяч доларів для підтримки комуністів).
За словами Кіма Науменка, у своєму листі Коновалець просив комуністів: оскільки у нас спільна мета, нам немає жодного смислу боротися одне з одним. Послання лідера ОУН розглянули на засіданні ЦК КПУ, де працювали відомі тоді діячі Петровський, Косіор, Скрипник, Чубар. Прийняли таке рішення: контакти КПЗУ з ОУН продовжувати, відверту боротьбу проти Коновальця не вести. Але пропозицію фінансувати його відхилити — щоб уникнути міжнародного скандалу. Всі ці документи можна прочитати у Центральному державному архіві громадських об’єднань України, що у Києві на вул. Кутузова, 8, у фонді КПУ.
До речі, другим секретарем ЦК КПЗУ був мій дядько — Олекса Кожан зі села Заболотівців Бродівського району. Він розповідав, що у 30-х роках разом з оунівцями місцеві комуністи влаштовували мітинги з вимогою до польської влади звільнити із золочівської тюрми політв’язнів, які виступали проти пацифікації…
Контакти, які намітилися між ОУН і Компартією України, стривожили Москву. Кремль приймає рішення ліквідувати Коновальця. Вибір упав на одного з кращих розвідників НКВС Павла Судоплатова. Йому було доручено виїхати в Роттердам і вбити лідера ОУН. Як це відбувалося, Судоплатов згодом написав у двотомнику спогадів. Убивця пригадував, що перед від’їздом за кордон мав зустріч зі Сталіним, і той дав вказівку міну для Коновальця закласти у коробку з-під цукерків — бо той начебто любить солодке…
Сучасним комуністам Кім Науменко хотів би сказати: підніміть архівні документи, і ви побачите, що лідер ОУН Коновалець — ніякий не фашист, в ім’я соборної України намагався налагодити зв’язок із Компартією. Тож не свистіть і не тупайте при згадці його імені…
