Нині квас, вчора квас…

Улюбленими напоями в Україні здавна були різноманітні кваси (і то власного приготування, без будь-яких хімічних домішок): буряковий, фруктовий, ягідні. “Королем” квасів вважався сирівець, який готували з хліба. Він був особливою популярний.

Буряковий квас готували з очищених, добре помитих червоних буряків. Зрізали верхню і нижню шкуринки, щільно складали у діжу, заливали водою кімнатної температури, додавали кілька житніх сухарів, клали зверху річковий камінь або жорна (притискали, утрамбовували масу) і залишали викисати. Коли квас починав бродити, діжу ставили у прохолодне місце, найчастіше в коморі. Для пиття буряковий квас вживали не часто, здебільшого його додавали до борщу. Зрештою, це був сезонний напій: виготовляли його восени, коли збирали буряки. Коренеплід, що вже полежав у льосі чи кіпці, не завжди надавався для приготування квасу. Траплялося, запаси такого квасу робили на зиму, весну, навіть аж до нового врожаю буряків.

Детальніше читайте в паперовій версії видання