Чому поляки підтримують ПіС?

Польському уряду, який очолює прем’єр-міністр Беата Шидло, виповнилося два роки. В Україні урядування консервативної партії «Право і Справедливість» (ПіС) позитивних емоцій не викликає: саме після приходу до влади ПіС у відносинах між Києвом і Варшавою «заштормило». Натомість поляки владу партії Ярослава Качинського підтримують. Напередодні другої річниці свого уряду ПіС встановив соціологічний рекорд: за даними Центру вивчення громадської думки (CBOS), за партію Качинського готові голосувати 45% поляків.

Якби парламентські вибори в Польщі відбулися зараз, то друге місце, свідчить опитування CBOS, зайняла би ліберальна «Громадянська платформа» — 17% голосів виборців. Популістична партія «Кукіз 15» одержала би 8%, а ще одна ліберальна сила, «Сучасна», — 5% (тобто на межі виборчого бар’єра). Селянська партія, Союз демократичної лівиці та ліва партія «Разом» одержали би, відповідно, 4, 3 і 2 відсотки голосів виборців.

Чому «Громадянська платформа» не може повернути собі довіру поляків? Партії бракує харизматичного лідера, такого, яким був колишній прем’єр-міністр Дональд Туск, нині президент Європейської ради. Поза тим, «Платформа» поки що не здатна запропонувати економічну програму, яка би переконала поляків відмовитися від підтримки ПіС. Виборці бачать непослідовність «Платформи»: спочатку вона критикувала одне з нововведень уряду Шидло, реформу «500 плюс» (друга й кожна наступна дитина в родині одержують щомісяця по 500 злотих), а потім, коли ця реформа вдалася, почала обіцяти таке: у разі перемоги на виборах «Платформа» не тільки продовжить виплати на дітей, а й розширить їх на першу дитину в сім’ї...

Був, щоправда, період, коли сукупний результат «Платформи» й «Сучасної» у рейтингах майже зрівнявся з результатом ПіС. Уряд Шидло настійливо пропихав судову реформу (за відхід від демократичних норм її розкритикував ЄС), і чимало поляків, яким такі плани уряду не сподобалися, перейшли до табору прихильників опозиції. Але той стрибок у рейтингах був нетривалим. Електоральний «врожай» забрав у опозиції президент Польщі Анджей Дуда, який наклав вето на два з трьох законів спірної судової реформи. До того ж «підметушилася» влада, оприлюднивши чергову порцію аудіозаписів розмов відомих політиків «Платформи» у варшавській ресторації «Сова і приятелі». Виборці довідалися, зокрема, що для Радослава Сікорського, який в уряді «Платформи» очолював МЗС, годинник за 10 тисяч євро — «це як задурно»... Пересічний поляк, що працює за тисячу євро на місяць, погодитися з такою оцінкою не може.

Але найважливішою причиною високого рейтингу ПіС є не слабкість опозиції, а сила польської економіки. За дев’ять місяців цього року валовий внутрішній продукт Польщі виріс на 4,7%. Середня заробітна платня зросла у сусідній країні у 3-му кварталі 2017-го, порівняно з тим же періодом минулого року, на 4,9% — до 4255 злотих (понад 31 тисяча гривень). Тож не дивно, що цього року, за прогнозами, поляки вперше придбають понад півмільйона нових легкових автомобілів. Крім того, за даними опитування CBOS, уперше за багато років кількість польських домогосподарств, які здатні робити заощадження, перевищила кількість тих, які сплачують кредити.

«Полякам живеться краще, і саме на цьому нам залежить», — похвалився Ярослав Качинський на спільній з Беатою Шидло прес-конференції з нагоди дворіччя уряду. Чи не не найбільша підстава для гордості лідера ПіС — успіх програми «500 плюс». За словами Качинського, він є фактично співавтором цієї ідеї. Мовляв, йому пропонували «тисячу злотих на одну дитину», але він швидко «порахував про себе», що це буде «абсолютно нереально», — на відміну від «500 злотих на другу й кожну наступну дитину».

Качинський обіцяє полякам також програму «Помешкання плюс». «Це буде справжній прорив у житті поляків, — розповів лідер ПіС. — Квартира повинна стати доступною за ціною для дуже пересічної кишені, а через певну кількість років можна буде одержати помешкання у власність». За словами Качинського, програма «Помешкання плюс» має стати «потужною пропозицією для поляків, які хотіли би повернутися із Заходу, і для тих, які не хочуть потрапляти у кредитну кабалу». Хтось назве це популізмом. Але 45% поляків, готових голосувати за ПіС, такі обіцянки подобаються.

Чи можуть похитнути владу партії «Право і Справедливість» наслідки її зовнішньої політики? Навряд чи. Членство у ЄС і НАТО, вважає більшість поляків, гарантує їхній державі безпеку, тож у відносинах із сусідами можна й «права покачати»... У ПіС, до речі, впевнені, що «наїзд» на Німеччину (Польща вимагає від ФРН багатомільярдні компенсації за шкоду, завдану під час Другої світової війни) є корисним. Зрозуміло, мовляв, що німці нічого не заплатять, — зате ЄС, де Берлін грає першу скрипку, вже не погрожує нам санкціями за відхід від демократії... Поза тим, уряд Шидло вважає своєю заслугою те, що американські війська розміщено тепер у Польщі. А також те, що «Польщу сьогодні розглядають у Європі як країну, вільну від тероризму». Мовляв, усе завдяки тому, що уряд ПіС відмовився виконувати рішення ЄС про прийом мігрантів-мусульман із Близького Сходу.

Утім, джин націоналізму, якого випустила з пляшки партія Качинського, все-таки становить для неї загрозу. Фактично, ПіС потрапив у своєрідну пастку. Якщо зараз стишить свою «патріотичну» риторику, втратить певну частину виборців (зокрема, у сусідньому з Україною Підкарпатському воєводстві, де підтримка ПіС найбільша). Цих «патріотів» готові підібрати відверто націоналістичні сили... У всій «красі» вони показали себе 11 листопада, під час варшавського Маршу Незалежності. За словами речника ізраїльського МЗС, марш був «організований екстремістськими й расистськими елементами», і «на такі вияви расової ненависті треба рішуче реагувати». Розкритикував захід у польській столиці й Джес Легріч, екс-радник колишнього держсекретаря США Гілларі Клінтон: «У Варшаві марширували 60 тисяч нацистів». А автор статті у британській газеті Daily Mail назвав учасників ходи «фашистами»... На марші під назвою «Хочемо Бога» були банери з гаслами «Біла Європа братніх народів» і «Європа тільки для білих». Був і банер із гаслом «Львів і Вільнюс пам’ятаємо».

«Це марґінес марґінесу, — прокоментував расистські вибрики учасників маршу Ярослав Качинський. — Дуже ймовірно, це була провокація». Глава Європейської ради Дональд Туск відреагував зовсім інакше: «У далекій Азії зустрічі з лідерами США, Китаю, Індії, Канади, Японії. У кулуарах питання про Польщу у зв’язку з маршем націоналістів. Без ілюзій: репутаційна катастрофа. Може, не всі цим переймаються, але я так». Майбутні рейтинги ПіС залежатимуть і від того, наскільки цією «катастрофою» переймуться польські виборці…

Фото dziennik.pl