Вчений довів: люди не вміють заощаджувати

Приймають спонтанні рішення і не замислюються, що треба відкладати гроші на потім. За це «відкриття» здобув… Нобелівську премію з економіки!

Цього року Нобелівську премію з економіки присудили 72-річному Річарду Тейлору, раднику колишнього президента США Барака Обами. І за що б ви думали? Ні, вчений не досліджував індекс Альтмана і не заглиблювався у те, як працює метод Дельфі. Викладач Чиказької школи бізнесу Booth, співавтор книги “Легкий поштовх ліктем”, яка стала бестселером, вивчав економічну поведінку людей і довів, що кожен із нас є “передбачувано нераціональним”. Учений створив нову галузь – поведінкову економіку, яка вивчає вплив соціальних, когнітивних і емоційних чинників на прийняття економічних рішень окремими особами і установами та наслідки цього впливу на ринок (над теорією працював разом з іншим нобелівським лауреатом – економістом і психологом Даніелем Канеманом). “Побудував кар’єру на тому, що крав ідеї у психологів”, – зізнається пан Тейлор.

Як пише Bloomberg, один із найважливіших висновків, який зробив професор, досліджуючи нераціональну поведінку, – для людей важливо покарати тих, хто чинить, на їхню думку, несправедливо. Стандартна економічна теорія доводить: під час економічного спаду попит на товари та послуги знижується, відтак працедавці змушені “врізати” зарплати своїм працівникам. Економічний спад не передбачає безробіття, але ця проблема з’являється. Чому? Бо працівники вважають, що коли роботодавець починає платити менше за їхню працю, чинить несправедливо. Тому працедавці, щоб не викликати гніву підлеглих, які так чи інакше саботуватимуть роботу, воліють їх звільнити, ніж вдатися до такого непопулярного кроку, як зменшення зарплат.

Пан Тейлор розробив теорію «розумових рахунків». Пояснив, як люди приймають фінансові рішення – створюють подумки кілька окремих рахунків і орієнтуються на окремі наслідки, а не на сукупний ефект.

“Зазвичай люди поводяться всупереч економічній логіці”, – доводить науковець. Приміром, у зливу можуть відмовитися від придбання парасольки, змокнути до нитки і застудитися.

Компанії давно навчилися заробляти на ірраціональності споживачів. Пляшка мінеральної води у дорогому готелі коштує дорожче, ніж у пляжному кафе, тому що це відповідає уявленню людей про справедливе ціноутворення. Більшість покупців швидше придбає акційний товар у дорогому супермаркеті, ніж купуватиме його на регулярній основі у торговельній мережі, що відрізняється більш лояльною політикою ціноутворення. Покупка з дисконтом задовольняє бажання придбати товар дешевше, що лежить в основі людських почуттів.

Професор стверджує: лю­ди піддаються миттєвим спокусам, бо не вміють займатися фінансовим плануванням і не задумуються над тим, що потрібно заощаджувати на старість.

Вчений дослідив поведінку інвесторів і дійшов висновку: часто у прийнятті рішень ті керуються емоціями та настроєм. Наприклад, на готовність до ризику може вплинути те, голодний чи ситий інвестор у момент прийняття рішення, яка погода на вулиці, виграла чи програла його улюблена команда.

Тим, хто хоче вийти із “зачарованого кола”, пан Тейлор пропонує скористатися стратегією «лібертаріанського патерналізму», завданням якої є підштовхнути людину до оптимального вибору, продиктованого розумом, а не почуттями чи миттєвими спокусами.

На запитання, що він купить за понад 1,1 мільйона доларів, які йому виплатить Нобелівський комітет, професор віджартувався: “Витрачу ці гроші якомога більш нераціонально”.