Ідеальна вчителька…

Коли йдеться про шкільних вчителів, у моїй пам’яті зринає вчителька історії.

Вже, на жаль, не пам’ятаю  її імені по батькові, але образ її досі перед очима: висока, ставна, елегантна, завжди вбрана зі смаком і неодмінно на високих підборах. Вона була для мене еталоном жіночності та людської гідності. Демонструвала бездоганний смак і гарні манери. Говорила повільно, тихо, і викладала свій предмет так цікаво, що на її уроках в класі завжди стояла мертва тиша. А від її аристократичних, навіть артистичних жестів неможливо було відвести очей. До учнів ставилась як до рівних, жодної зверхності чи менторства у тоні, зверталась до нас на «Ви». Мала якийсь магнетизм і шалену харизму, ніби заворожувала учнів. Хоч була не юною, років під сорок, але, підозрюю, усі хлопці-старшокласники були закохані в неї, а для дівчат була кумиром, прикладом для наслідування. Коли вставала з-за свого учительського столу, підходила до дошки і щось починала розповідати, то одну ногу в елегантних “лодочках” на шпильках трохи відставляла убік. Це був її «коронний» жест. Я його завжди повторювала…

Тоді здавалося, що вона ніби з іншої епохи, такою разючою була різниця між нею і її колегами.

Саме завдяки їй я полюбила історію і мріяла вступити на історичний, щоб стати вчителькою у школі. До кожного її уроку готувалася особливо ретельно, бо вважала за найбільший сором у житті, якщо вчителька спитає, а я не  знатиму відповіді.

На жаль, викладала у нас недовго, якихось півроку. Її чоловіка-військового перевели в іншу область. Усі були приголомшені, коли дізналися, що у нас буде нова історичка…

На заміну прийшла повна протилежність. Груба, неохайна, негарна, вона з перших секунд знайомства настроїла проти себе весь клас. Її уроки — справжнє якесь шапіто: хлопці нову історичку не поважали, бувало, знущалися з неї, зривали урок. Вона не відбила моєї любові до історії, але так відповідально, як раніше, до уроку історії я вже не готувалася. Зрештою, у неї навіть така халтура проходила “на ура”, і я свою п’ятірку завжди мала. На історичний  вступати передумала, вибрала журналістику, але досі, коли виступаю перед аудиторією і стою на високих підборах, одну ногу трохи відставляю убік…