Коли клоун падає, глядачі не сміються. Хіба що він сам…

У Львівському цирку стартувала нова програма «Смугастий рейс».

Як тільки прочитала афішу, що у Львівському цирку нова програма «Смугастий рейс», відразу пригадала собі ексцентричну комедію, що вийшла на екрани 1961 року. Не можу знати, чи стояли тоді кілометрові черги у кінотеатри, але у 70-х роках, коли фільм йшов по телевізору, ми прикипали до екранів. Це було справжнє свято, було весело, смішно, а ми, школярки, мріяли бути схожими на дресирувальницю тигрів Маргариту Назарову, яка зіграла у стрічці головну роль.  Сподівалася, так само весело буде і на українсько-італійській виставі «Смугастий рейс», прем’єра якої відбулася 17 вересня у Львівському цирку.

За час літніх канікул площа перед цирком набула нового вигляду. Територія перед входом вистелена бруківкою. Хто прийшов раніше, мав можливість покатати дітей на маленьких кониках – поні. Правда, задоволення недешеве. За маленьке коло треба було заплатити 50 гривень. Черг до коників не було. Одне поні заробляло собі і власникам на життя, інше – відпочивало.

Черги до квиткових кас також не було. Можливо, хтось придбав квиток заздалегідь, можливо, когось ціна відлякала. Вартість перших трьох рядів – 250 гривень за квиток (у червоному секторі така ціна аж до сьомого ряду. – Г. Я.). Вищі ряди  – по 200 гривень, квитки  в 11-12-й ряди можна придбати по 120 гривень, а на «гальорці», де і не чути, і не видно, – по 80. Мабуть, через шалену дорожнечу зал іще за п’ять хвилин до початку не був повністю заповнений…

Попри те, що з подання активістів в Україні хочуть заборонити використання диких тварин у циркових програмах, у «Смугастому рейсі»  тигри і леви виступали. І не просто сиділи на високих тумбочках і гарчали, а відпрацьовували програму чесно. Навіть стрибали через вогняне коло. Не знаю, чи прислухається Верховна Рада до зоозахисників, але якщо й справді заборонять диких тварин у цирку, то глядачам не буде на що дивитися. Особливо найменшим.

Смугасті хижаки вишикувалися для поклону.

Пригадую, коли мене батьки водили до цирку, я під час номерів з повітряними артистами, чесно кажучи, нудилася. Не могла дочекатися, коли вийдуть клоуни і коли побачу «живого тигра»! Пізніше, коли водила у цирк своїх дітей, бачила, що і вони не зовсім сприймають гімнастів і силачів. Цього разу прийшла з двома внучками. І коли я із хвилюванням спостерігала, як під куполом літає на трапеції Марта Вислоцька, які вона виробляє повітряні «піруети», чи як професійно на глобусі крутить хала-хупи  Мойра Орфей  Нонес  Малачікіне, моя молодша внучка постійно мене смикала: «А коли будуть леви?».

А ще і дорослі, і діти з нетерпінням чекають клоунів. І чекають смішних «приколів» та веселих жартів. Бо коли клоун падає, уже ніхто сміятися не хоче. Розумію, що клоунада, як жанр, вичерпала себе.  Знайти нових «нікуліних» не так просто. Але ті клоуни, які приходять розважати гостей цирку, повинні щось таке придумати, щоб сміялися не лише вони…

Коли оголосили антракт, усі з місць кинулися у фойє за цукровою ватою. Порівняно з минулим сезоном і вата, і поп­корн подорожчали на 5 гривень. Тепер за мішечок смаженої кукурудзи треба заплатити 15 гривень. Стільки ж за цукрову вату.

Якщо прийдете з дітьми у цирк, беріть з дому гроші не лише на квитки і вату, а й на іграшки, які блимають різнокольоровими вогниками. Бо коштують вони також немало – від 35 гривень до ста з добрим хвостиком. «Життя» такої забавки – коротке. Або батарейка сяде за час циркової програми, або «пищалка» всередині зіпсується…

У буфеті, що на другому поверсі, таких черг, як колись, нема. Український народ підприємливий: батьки 200-грамові коробочки соку приносять зі собою, вафлі «Артек», щоб дитя не зголодніло, також. Бо для чого, скажімо, за маленьку пачечку соломки платити 5 гривень, якщо у магазині перед цим її можна придбати за дві?

Фото автора