Тепер розумію, як програла українська революція сто років тому…

Жахливо!

Все це сумно. Народжуються асоціації з подіями сторічної давності. Я тепер розумію, як програла українська революція у 1917−1921 роках. Тоді у нас були патріоти, які підривали чинну владу, розхитували, дестабілізували її. Зрештою, призвели до того, що відкрили фронт більшовикам.

У голові не вкладається, що у прориві українського кордону беруть участь політики, які називають себе опозиційними, а Садовий зустрічає Саакашвілі як героя. Не дивуюся, що у цій веремії брав участь авантюрист Семенченко. Але неприємно вражений, що там були люди, яких поважаю, вважаю їх достатньо збалансованими, — Чумак, “єврооптиміст” Найєм. А Садовий перевершив мої сподівання. Не очікував, що особисті інтере­си, образи настільки домінуватимуть над поняттям “держава”. Ніхто з цих політиків не подумав: що трапиться з Україною? Що думатимуть про неї у світі? В яку ситуацію заганяють Україну, показуючи, що її кордон — беззахисний?

Тепер цей жахливий прецедент можна буде повторити будь-де. Завтра, не дай Боже, так прориватимуть наш кордон на російському боці. Піде натовп на будь-яку заставу — і що робити нашим прикордонникам? Стріляти?

Чи не є це початком осіннього наступу опозиції? Такий наступ планувався ще минулого року у зв’язку з підвищенням тарифів. Тоді не вийшов. Не вдалося збурити людей. А зараз…  Для мене найгірше усвідомлювати, що в Україні є політики, які розхитуватимуть ситуацію, щоб прийти до влади. Маю на увазі не тільки Саакашвілі (він не прийде до влади).  Маю на увазі Тимошенко, проросійські сили.

Ситуацією, яка склалася, може скористатися найперше Кремль. Зокрема, у своїй інформаційній війні проти нашої держави, вкотре стверджуючи, що Україна — “фейл стейтс”. Тобто держава-невдаха, яка не може контролювати власну територію. Спочатку у нас з’являються блокадники на сході, проти яких держава не може нічого зробити, потім на заході з’являється Саакашвілі…