Як німецькі “есдеки” намагаються зупинити “газову атаку” США

Серед німецьких голосів, які критикують Конгрес США через ухвалений ним законопроект про посилення антиросійських санкцій, звучить і голос Східної комісії німецької економіки. Ця створена 1952 року організація лобіює інтереси понад двохсот німецьких компаній, які роблять бізнес із країнами Східної Європи, насамперед Росією. Найбільше Комісія перейнялася російським газопроводом “Північний потік 2” (із РФ в обхід України й Польщі до Німеччини, по дну Балтійського моря), за участь у будівництві якого німецькі компанії можуть потрапити під американські санкції.

“Північний потік 2” покращить забезпечення Європи газом і допоможе нам покрити брак цієї сировини, який є наслідком спадку виробництва в ЄС, - заявив у Берліні виконавчий директор Східної комісії німецької економіки Міхаель Гармс. - Хто мислить згідно з правилами ринкової економіки, не може бути проти “Північного потоку 2”. Мовляв, не треба “політизувати”...

“Ринкова економіка” в розумінні пана Гармса виглядає приблизно так: якщо Путін розпочне на сході України велику війну, то українців буде трохи шкода. Але поставки російського газу до Німеччини не повинні припинятися... Відвертий цинізм “капітанів” німецького бізнесу залишмо на їхньому сумлінні. Утім, саме цей цинізм дозволяє зрозуміти, звідки “ростуть ноги” у недавніх дивних висловлювань німецьких урядовців - міністра економіки Бригітте Ципріс і міністра закордонних справ Зігмара Габріеля.

Ципріс назвала нові американські санкції проти РФ “порушенням міжнародного права”, тому що “Америка не може штрафувати німецькі підприємства за те, що здійснюють економічну діяльність в іншій країні". А Габріель, зокрема, наголосив: “Політика санкцій не є... відповідним інструментом для просування національних експортних інтересів”. (США не приховують, що хочуть суттєво збільшити продаж зрідженого газу в країни ЄС. Якщо “Північний потік 2” збудують, зробити це американцям буде складніше).

Ципріс і Габріель представляють у бундес-уряді “молодшого” коаліційного партнера - Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН). Після того, як її кандидатом у канцлери став колишній голова Європейського парламенту Мартін Шульц, рейтинги “есдеків” пішли догори. І майже зрівнялися з рейтингами Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Ангели Меркель... Утім, “ефект Шульца” тривав недовго. І соціологи прогнозують, що на вересневих виборах у бундестаг ХДС і його баварський партнер, Християнсько-соціальний союз (ХСС), одержать близько 40 % голосів виборців. А СДПН - тільки 25 %... Намагаючись скоротити розрив, Шульц перейшов в атаку, закинувши Меркель помилки у міграційній політики. Мовляв, рішення Меркель приймати біженців із Близького Сходу було провальним…  “Хід конем” від Шульца не спрацював. Хоча б тому, що німці пам'ятають: коли Шульц очолював Європарламент, то підтримав рішення Меркель, яке зараз критикує.

“Наїзд” Америки на “Північний потік 2” і негативна реакція на дії США німецького бізнесу дали соціал-демократам новий шанс. Критикуючи антиросійські санкції в унісон із вищезгаданою Східною комісією, Ципріс і Габріель наче агітують бізнесменів: “Ставку треба робити на нас, бо тільки ми захистимо ваші інтереси”...

Чи допоможе Шульцу і компанії солідарність з боку німецького бізнесу? Меркель настільки переконана у перемозі, що пішла у тритижневу відпустку. Не виключено, нова коаліція у бундестагу обійдеться без СДПН. Блок ХДС/ХСС зможе створити уряд разом із лібералами з Вільної демократичної партії, а можливо, до цих політичних сил приєднаються “зелені”. Обидва ці варіанти для України бажані, адже ліберали і “зелені” налаштовані щодо російської агресії в Україні значно жорсткіше, ніж соціал-демократи.

А з циніками зі Східної комісії німецької економіки “мутті” Ангела після виборів якось домовиться. Переконала ж їх канцлер Меркель у тому, що, попри всю вигоду співпраці з РФ, антиросійські санкції є необхідними.