Європа знову «стурбована». Цього разу через... нові санкції США проти Росії

Вони, зокрема, стосуються російських енергетичних компаній, насамперед “Газпрому”, які тепер не зможуть перекредитуватися, а також брати участь у спільних проектах з європейськими компаніями, де є хоч якась частка американського капіталу. Це відчутно вдарить по російському бюджету, адже “Газпром” та інші енергетичні компанії є його найбільшим наповнювачем.  Щоправда, цей документ ще має схвалити Верхня палата Конгресу та підписати президент Дональд Трамп. Але проблем з цим не мало би бути. Принаймні прес-секретар президента  Сара Сандерс заявила, що Білий дім двома руками за більш жорсткі санкції проти путінської Росії і готовий підтримати радикальний законопроект. І це при тому, що новоухвалений закон забороняє президентові США без згоди конгресу скасовувати санкції проти Кремля. Привітав рішення Конгресу президент України. “Ціна російської агресії має зрости”, - сказав Петро Порошенко.

А ось реакція Росії - майже істерична. Вочевидь, Путін до останнього сподівався, що американські конгресмени не наважаться на посилення санкцій. Однак зусилля путінських лобістів в Америці цього разу не увінчалися успіхом. Тож Росії не вдасться відбутися малим переляком. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков назвав дії США “кроком до знищення перспектив для нормалізації відносин з РФ”. “Те, що відбувається, не вкладається у рамки здорового глузду. Автори і спонсори цього законопроекту роблять серйозний крок у напрямі знищення перспектив для нормалізації відносин з Росією”, - заявив Рябков.

Втім, паніка Росії не дивує. Натомість неприємно вразила нервова до непристойності реакція наших західних партнерів. Напередодні ухвалення резонансного законопроекту президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер  висунув, по суті, ультиматум Сполученим Штатам. Брюссель вимагав “публічного або письмового запевнення” (добре, що не кров’ю мали підписатися!), що адміністрація Трампа не застосовуватиме санкцій у спосіб, що нашкодить інтересам ЄС. Висловлюємо глибоке занепокоєння з приводу того, що ці заходи (американські санкції. — Авт.) можуть нашкодити європейським енергетичним компаніям”, - йдеться у заяві  Жана-Клода Юнкера. На цьому тлі нові санкції проти Росії, які Євросоюз хоче запровадити через скандал із турбінами Siemens, виглядають як насмішка.  Посли ЄС планують додати до санкційного списку аж чотирьох(!) російських високопосадовців. Нічого не скажеш - сильне покарання за цинічний обман та зухвале порушення міжнародного договору! Як кажуть у народі, злякали їжака голими сідницями...

Ця передбачувана реакція вкотре оголила до болю задавнену хворобу подвійних стандартів “бабці Європи”, коли ціни знову перемагають цінності. А також продемонструвала розбіжності, які назріли між старою і новою Європою. “Нова Європа” - це країни, які нещодавно стали членами ЄС. Саме вони (13 країн) категорично виступили проти будівництва “Північного потоку-2”,  усвідомлюючи наслідки. Натомість “стара Європа” (Німеччина, Франція, Італія, Голландія тощо) на прикладі “Північного потоку 2” діє за принципом “бізнес понад усе”: однією рукою ніби карає агресора, а другою робить з ним вигідний гешефт. Як тут не пригадати відомий вислів Леніна про капіталістів, які “самі продадуть мотузку, на якій ми їх повісимо”.

Нагадаю, “Північний потік-2” передбачає будівництво двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини. Для Росії  це не комерційний, а суто політичний проект, мета якого очевидна — загробити українську газотранспортну систему, перетворити її на металобрухт. Це не лише спосіб економічно знищити Україну. Бо якщо Росія зможе перекачувати свої енергоресурси до європейського споживача в обхід України, то це остаточно розв’яже їй руки для повномасштабної військової агресії. Вона не йде на Україну відкритою війною, можливо, ще й тому, що  боїться своїми “Градами” пошкодити нашу газотранспортну систему. Європа не така дурна і наївна,  аби не розуміти цього. Але, схоже, перспектива поглинання України Росією її не надто турбує.  В разі такого розвитку подій вона хіба що висловить чергову “стурбованість”...