Що сказав би Гіппократ?

В охороні здоров’я профільне міністерство затіяло масштабні переміни. Які тут вже реформи! Нашу систему охорони здоров’я треба негайно реанімовувати з критичного стану включно із заміною життєво важливих органів.

В Україні сталося відразу кілька випадків гострих отруєнь в’яленою рибою, які зумовили вкрай небезпечне захворювання – ботулізм. Від початку року від ботулізму померло 9 людей! З’ясувалося: в країні  немає сироватки проти ботулізму. Як і вакцин від правцю, отрути гадюки і павука каракурта.

В Умані на Черкащині  під  районною лікарнею помер 66-річний місцевий мешканець. Йому стало погано, і біля самого входу він упав на тротуар. Лежав там 20 (!) хвилин, а медики клініки, знаючи про це від перехожих, що зібралися юрбою на місці події, навіть не вийшли до нього, порадили… викликати «швидку». Коли та приїхала, було запізно. Після експертизи патологоанатом сказав: це був не інфаркт, а просто ішемічний приступ. Чоловік умирав достатньо довго,  смерть настала від больового шоку.

У жодному разі не маю наміру ганити суціль усіх медиків, тим більше напередодні їхнього свята (найближчої неділі відзначатимемо День медичного працівника). Добре знаю  багатьох справжніх лицарів у білих халатах -  від рядового лікаря до професора, які за першим покликом зірвуться серед ночі рятувати чиєсь життя. Це обрані Богом люди.  Тому у битві за це життя стають переможцями. Знаємо про дива наших лікарів у фронтових лазаретах, прифронтових і тилових шпиталях, коли  з того світу витягають  важко поранених воїнів. Не лише в Україні відомі досягнення закладів Національної академії медичних наук України – Інститутів імені Шалімова, Амосова, Стражеска, Ромоданова, Центру серця Бориса Тодурова у Києві, де роблять надскладні операції на серці включно з його пересадкою, а торік тут уперше імплантували механічне серце. Всього в системі НАМНУ 36 таких вузькопрофільних інститутів, де за рік вилікували 150 тисяч пацієнтів, і 83 тисячі з них – після складних хірургічних втручань. У США подібних закладів – 27,  коштів отримують у 500 (!) разів більше, ніж наші.

Якщо порівнювати з Україною найнижчий у Європі показник вартості людського життя, прийнятий у світі, то інститути намну  лише протягом року зберігають для держави і нас з вами більш як трильйон (!) гривень, що у 660 разів перевищує їх фінансування тією ж державою. А президентові цієї Академії, знаменитому у світі нейрохірургові Віталію Цимбалюку доводиться обстоювати на найвищих владних рівнях доцільність  існування такої структури.

Про жалюгідно-жебрацькі зарплати наших медиків, особливо середнього і молодшого персоналу, відомо. При цьому конкурси вступників у всі медичні навчальні заклади щороку зашкалюють. Та дипломовані лікарі не їдуть працювати у глибинку, воліючи практикувати у великих містах навіть за чверть ставки посадового окладу (зрозуміло, на які кошти живуть насправді), що й зумовлює загальнодержавний дефіцит лікарів. Відомо також і те, що хабарництво в нашій медицині на всіх її рівнях процвітає.

Десь із півтора десятка років тому на держіспиті на стоматологічному факультеті Львівського національного медуніверситету імені Данила Галицького один із випускників так і не зміг відповісти щось путнє на жодне із фахових запитань. Коли задали останнє, «підступне» для дантиста: «Скільки зубів виростає в людини протягом її життя?», зареготав і єхидно мовив: «Та ж всі знають – тридцять два!». Хоча кожен стоматолог, та й не лише він, знає:  їх – 56, бо запитання має на увазі й молочні. Щоб якось залагодити пікантну ситуацію, один із членів Держкомісії, знаний професор, запитав у нього, хто такий Данило Галицький, чиє ім’я вказане на дипломі кожного випускника. «Це відомий галицький учений», — відповів. Не зміг  сказати комісії, ким був Олександр Богомолець – видатний фізіолог, президент Академії наук України у 1930−1946 роках, чиє ім’я має Національний медичний університет у Києві. Диплом цьому «ескулапові» все-таки видали. Він склав клятву Гіппократа і тепер, певно, десь практикує. А може, дисертацію захистив. Наприклад, про вплив учення Данила Галицького на наукові погляди Олександра Богомольця.