Незвичне інтерв’ю з Владикою

Це було перед Різдвом Христовим 2002 року. Отримав доручення зробити інтерв’ю з Владикою Любомиром Гузаром невдовзі після того, як його обрали Архієпископом  Львівським та  главою УГКЦ.  Господар Митрополичих палат у Львові призначив мені аудієнцію на другий день після дзвінка у прес-службу єпархіального управління.

Любомир Гузар був гостем «Високого Замку»...
Любомир Гузар був гостем «Високого Замку»...

То була велика розмова. Та особливо  врізалася у пам’ять  відповідь на запитання, чи Владика переймається змістом проповідей (по народному — “казань”) у наших церквах? Відповів, що дуже навіть переймається і у більшості випадків незадоволений. “Наші священики або нічого не читають з художньої літератури, або читають зовсім мало, не стежать за подіями, які відбуваються в Україні і світі, тому далеко не всі пов’язують свої проповіді з реальним повсякденним життям людей”. Не всім така відповідь сподобалася.  На одній із нарад у Митрополичих палатах наразився на критику настоятелів деяких львівських церков. Мовляв, Владико, навіщо  так критично оцінили служителів культу, адже це принижує наш авторитет в очах мирян… Про це мені розповів знайомий священик. 10 вересня 2013 року у Львівській політехніці зустрічався з колективом новий Глава УГКЦ Святослав Шевчук. Він висловив думку, дуже близьку до тієї, яку значно раніше висловлював Владика Любомир. “Миряни повинні вимагати від священиків більш якісних проповідей…”

Під час інтерв’ю  я також запитав, чи то правда, що священики п’ють тільки  церковне вино “Кагор”? У відповідь почув: “За всіх не знаю, а я п’ю все, що мені наливають…”

Про життя, філософські, морально-етичні погляди Любомира Гузара я багато почув  від свого  доброго приятеля, професора-онколога Бориса Білинського. Він, Юрій Шухевич і Любомир Гузар у роки німецької окупації Львова вчилися  в одному класі гімназії. Ніхто з них не був  “пай-хлопчиком”. Попри війну, як і всі хлопчики, розважалися, бешкетували… Нещодавно за порадою Бориса Тарасовича подивився документальний  фільм “Сходи Якова”, у якому  веде неквапливу бесіду ця “свята трійця” — Гузар, Шухевич, Білинський.  Борис Білинський з гіркотою зауважив: “З нас трьох тільки я міг подивитися цей фільм..”. Мав на увазі, що останнім часом Владика, як і Юрій Шухевич, вже нічого не бачив. Не бачив, але кожною клітинкою відчував і розумів  Бога і Україну…