Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися?

Підбірка висловів і цитат Блаженнішого Любомира Гузара, який  відійшов до Бога

 Носієм влади в нормальній державі є народ

«Група людей, яких ми називаємо владою – це особи, яким народ щось поручив. Але вони не є абсолютними носіями влади, а тільки покликані виконувати волю народу

 Віра – це дар, який дається не кожному

 «Бути чесним перед людьми — цілком природно…»

«Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи…»

  Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися? Чи наше існування має якесь значення? Чи маємо якусь питому гідність? Чи можемо щось пізнати і зрозуміти? Чи можемо щось бажати та щось постановити? Чи можемо свобідно вибрати напрям нашого життя? Чи маємо якісь здібності? Чи маємо якісь таланти? Чи маємо змогу щось осягнути? Чи можемо щось доброго вчинити? А куди прямуємо? Який зміст і яка ціль нашого життя?

Багатство не гріх, але дуже велика спокуса, якій небагато людей вміє опертися Є старовинне новорічне побажання. Кажуть, походить воно з гуцульських традицій: «Сусіде, дай Боже, щоб за рік ми могли глянути одне одному у вічі!».

Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб.

Релігія — це не знання про Бога. Релігія — це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста.

Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо.

Еліта — це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед…Треба дивитися далі, значно далі вперед, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігає головне — людську гідність.

Ми дійшли до того, що людина дивиться на іншу людину як на ворога. Так багато насильства на телебаченні, що людина звикає до нього, думає, що так має бути. Коли нашим богом стає гріш, ми можемо дуже багато зробити, і це дуже небезпечно.

Людина здорова, сильна часом ображається, коли хочемо щось для неї зробити: “Мені нічого не потрібно, дякую, я все маю”. Людина хвора, немічна, пристаріла може радіти увесь день, коли до неї хтось щиро звернеться. Заради радості, яку можемо так принести Богові і ближньому, варто трудитися, жертвувати свій час і свої зусилля.

Мусимо вчити наших людей не підтримувати корупцію. Я сміюся, коли чую про великі державні програми, про законодавчу боротьбу з корупцією. Все це сміх! Що таке корупція? Це гріх. А жоден гріх законом не поборете. Це треба виховувати.

Єдність — це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть: нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене…

Якби ми, поділені, далекі один від одного, щиро хотіли бути ближчими до Христа, ми би  ставали ближчими один до одного. Якщо ми з’єднані з Христом стовідсотково, ми стовідсотково з’єднані між собою.

Європа відіграє значну роль в історії людства лише в останні дві тисячі років, а це зовсім небагато. Вона переживала становлення, злет, а зараз на неї, можливо, насувається занепад.

Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити.

Проблема інтернету в тому, що ми не можемо визначити, що це: інформація чи формація? Сьогодні навіть діти володіють великою кількістю інформації, знають ті речі, про які я в дитинстві навіть не підозрював. Але вони не знають, що з цим усім робити.

Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним — це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.

Джерело: CREDO, peaceblog.co, espreso.tv

Інші записи автора