Водій маршрутки тікає від пенсіонера та військового, як чорт від ладану

Їдучи на вокзал, стала свідком не дуже приємної ситуації.

На зупинці громадського транспорту до мене підійшла літня жінка й попросила зупинити їй маршрутку: “Як побачите, що їде 19-й, підніміть руку, будь ласка. Бо мені треба в лікарню, а водій, якщо бачить пільговиків на зупинці, не зупиняється”, – пояснює пані. Маршрутку зупинити допомогла, але таке нахабство водіїв мене обурило. Наступного дня вирішила провести експеримент.

Сідаю у потрібну маршрутку на сидіння біля водія та спостерігаю за його поведінкою. За кілька метрів до зупинки водій бачить двох бабусь і голосно питає у пасажирів, чи хтось виходить. У салоні тиша. Бабусі на зупинці махають водію, той, не зупиняючись, їде повз. Їдемо далі. Через кілька зупинок знову схожа історія – кілька пенсіонерів підняли руки, зупиняючи транспорт. Водій знову звертається до пасажирів: “На Митній виходять?”. У відповідь – тиша. Раптом на зупинку підбігає студент, і водій зупиняється. Але… на 10−15 метрів далі зупинки. Щоб студент встиг добігти, а літні люди – ні… Затримую увагу горе-водія запитанням про маршрут, і два дідусі встигають застрибнути у транспорт, який вже майже рушив. Дідусі обурюються, мовляв, чому таке ставлення до літніх людей? На що водій кинув: “Ходіть пішки, менше хворіти будете”.

Про упереджене ставлення водіїв до пенсіонерів я чула. Але яким же було моє здивування, коли наступного дня напівпорожня маршрутка не зупинилась… військовому. Живу на Пасічній і кожного ранку їду у центр на роботу мимо військового госпіталю. На зупинці біля госпіталю часто стоять хлопці у військовій формі, які або навідували товаришів, або заходили до шпиталю у справах. Кілька разів помічала, що водії маршруток оминають цю зупинку. Більшість військових мають посвідчення учасника бойових дій і, відповідно, право на безкоштовний проїзд. Водії це чітко “вкурили”, і навіть напівпорожні маршрутки там не зупиняються. Як військова форма діє на водіїв маршруток? Як ладан на чорта, як гербіцид на бур’ян, як часник на упиряку! Пересуватись містом пораненим бійцям дуже складно. Для них єдина можливість сісти у транспорт – якщо хтось з пасажирів виходить. Зазвичай це шоста-сьома за ліком маршрутка. “Я порахував, що за тиждень втратив на цій зупинці щонайменше чотири години”, – розповів мені львів’янин, учасник АТО Сергій.

Перевищення швидкості, аварійний стан автобусів та хамство – не єдина проблема маршрутчиків. У погоні за грошима вони забувають про людяність та повагу до інших. Певно, дослухаюсь до поради одного з таких горе-водіїв і ходитиму пішки. Але що робити пенсіонерам та воїнам АТО, які мають проблеми зі здоров’ям чи травми, ніхто не знає. Чи, може, влада нарешті знайде управу на водіїв-хамів?