Як на «Голосі країни» «русский мир» з «українським світом» борються

Після перегляду минулої неділі прямого ефіру “Голос країни” на “1+1” мене не покидало відчуття, що на проекті мимоволі (а може, цілком свідомо) триває таке собі змагання між “русским миром” і “українським світом”.

Воно  в широкому сенсі по всій країні триває, а “в телевізорі”  стиснуто до концентрованого, наочного вигляду. Ну ніяк наші телевізійники не можуть відмовитись від російської попси чи навіть радянських хітів! Як кажуть, війна війною, а російська попса — за розкладом. Хоча, якщо порівняти ефіри кількарічної давнини, то ситуація значно поліпшилася. Принаймні російська пісня вже не домінує, бо раніше гра була в одні ворота…

 Без ложки дьогтю не обійшлося і під час ефіру на Великдень. Наприклад, один з учасників півфіналу заспівав пісню «Где-то далеко» з фільму «17 миттєвостей весни», яку свого часу виконував Кобзон. Навіщо потрібна ця “щемлива ностальгія”?

Здивувала й реакція одного з тренерів проекту Сергія Бабкіна на своєрідний репертуар Каті Chilly.  Не всі є фанатами фольклору та народних пісень, але спів Каті Chilly – неземний, він не може залишати байдужим. Та Сергія Бабкіна не пройняв. Коли коментував її виступ у півфіналі, де вона виконала українську народну пісню “Яблінька”, відчувалося, що йому ця музика не просто дискомфортна, вона йому чужа. “Ну, я не можу… Не моє”, -  витиснув зі себе. Звичайно, кожен має право на свою думку, на свої смаки та уподобання. Але саме у цьому моменті  красномовно проявилася принципова ментальна і світоглядна  відмінність між прихильниками  так званого формату, який нав’язувався українцям протягом останніх десятиліть, і “неформату”, тобто  української пісні. Цей неформат, як молода трава, пробивається крізь бетон. Богу дякувати,  їй нарешті дали шанс рости, бо раніше просто затоптували.

Але і це ще не все… Можливо, негативна реакція Бабкіна на виступ Каті Chilly вплинула і на глядацьку аудиторію. Лише 7 відсотків телеглядачів проголосували  за неї, решта 93 відсотки віддали голоси священику Олександру Клименкові. Ця рекордно низька підтримка приголомшила. Я не є прихильником конспірологічних версій, але у соцмережах таких виявилось чимало. Багато хто побачив у цьому сюжеті глибоко замаскований прояв гібридної війни. Зокрема, звернули увагу на таку деталь: “батюшка” — служитель Московського патріархату. А ті, хто дослідив сторінку священика у соцмережах, дізналися про його політичні погляди. Він, наприклад, не підтримував Майдан, події на сході України називав “братовбивчою війною”, а від вигуку “Слава Україні!” його нудить. Крім того, Клименко критикував телеканал “1+1” (!) за негативні сюжети про УПЦ Московського патріархату. Цитата з його сторінки: “1+1”   дістав своїми непрофесійними сюжетами про УПЦ. Одні плітки і журналістські припущення в гонитві за рейтингом. А священикам на місцях тільки те й роби, що спростовуй їхні домисли”.

Тож  розкрутка цього “батюшки” на популярному телеканалі, який він  недавно критикував, більш ніж дивна. Якщо наступної неділі у фіналі конкурсу священик переможе, то любителі конспірології  матимуть підстави припускати, що “русский мир” здобув в Україні ще одну гібридну перемогу.