Розумний у зимові гори ходить з розумом

Гори не пробачають легковажності.

Золоте правило: йдеш у гори – візьми запасне взуття. Нести не важко, а врятувати може. Бо на горі трапляється все: несподівана злива, коли з надійних вибрамів вихлюпується вода, натерті п’яти від нових суперзручних черевиків, подерті до гострих каменів кросівки… І тоді на допомогу приходить власна завбачливість як наслідок вчасно почутої поради досвідченого товариша: поклади у наплічник додаткову пару взуття і шкарпетки. Знадобляться. Ще, може, доведеться ділитися припасами з легковажними попутниками.

Уникнути зайвих проблем у горах допомагає переконаність, вироблена роками: не варто без потреби наражатися на небезпеку. Гори непередбачувані, особливо зимові. Чоловік моєї подруги ще у студентські роки пішов з товаришем у зимовий похід “на виживання”. І зайшли під вечір у такі хащі з повалених дерев, що годі було вибратися завидна. То змушені були зупинитися й заночувати без намета у снігових кучугурах. Це був справжній і жорсткий, вже без лапок, похід на виживання. Мало що лишалося до трагедії. Найбільш ужиткові настанови про поведінку у горах я отримала згодом саме від цього чоловіка, бо він знав, про що говорив.

Коли чую новини про рятування заблукалих у горах, думаю про те, які ми часом недбалі стосовно власного здоров’я, свого життя. Ось знову рятувальники змушені були підніматися на Говерлу, бо на Малій Говерлі застряг, пошкодивши ногу, черговий сміливець. Говерла і влітку може шокувати перепадами настрою, від лагідного літепла до граду з дощем, і тоді ковзаєш мокрими схилами, ризикуючи підвернути ногу, й боїшся за своїх супутників. А взимку, коли заметіль закриває виднокіл, ландшафт змінюється до невпізнання, мороз пробирає до кісток, заблукати не просто легко, а дуже легко. Ще більше дивує, коли на зимові, віддалені від житла та туристичних баз прогулянки наважуються батьки з малими дітьми…

У певних ситуаціях людина стає заручником обставин: опиняється, скажімо, на кріселку завмерлого витяга, що зупинився через поломку чи вимкнення електроенергії. Інша річ – самому створити собі проблеми. На щастя, заблукалу у горах сім’ю з дітьми доправили у тепло і туриста з пошкодженою ногою спустили на ношах, але є чимало прикладів інших фіналів подібних прогулянок. Узбіччя усіх високогірних маршрутів позначені пам’ятними знаками про трагедії, що тут сталися. Переважно взимку.

Зимові гори прекрасні, особливо, коли вирушаючи туди, ретельно продумуєш, що узяти з собою і маєш заряджену мобілку, а в ній номери телефонів рятувальної служби. Про всяк випадок. Бо, всупереч прислів’ю, розумний вгору якщо й піде у таку пору, то з розумом.

Допоможи собі сам  (кілька актуальних порад)

  • Щоб уникнути переохолодження у зимових горах, маєте зупинити вибір на надійному спорядженні. Неякісне взуття, яке пропускає вологу, може призвести до обмороження. Основне правило для вибору взуття — трекінгові черевики, які вже перевірені осінніми походами або просто заздалегідь розношені в місті. Не можна сильно шнурувати черевики, оскільки у стисненій ступні ускладнюється кровообіг, що збільшує ризик обмороження. Жодних джинсів! Вдягайте лижний костюм, в якому комфортно йти, який швидко сохне. Бахіли вдягаються зверху на взуття, вони не дають снігу набитися в черевик. Дві пари рукавиць, шапка та трекінгова чи лижна палиця — це теж обов’язкові атрибути зимових походів у гори.
  • Щоб уникнути дезорієнтації, краще мати при собі кишеньковий GPS, але перед виїздом обов’язково перевірити наявність відповідних до маршруту карт. Основна порада для туристів, які загубилися — відразу повертатися назад по власних слідах.
  • Краще взагалі відмовитися від участі у зимовому поході, ніж потім вирішувати проблеми в горах.