Націоналізація Приватбанку як реквієм за олігархічним капіталізмом

Націоналізація Приватбанку вирішила декілька невідкладних завдань.

По-перше, припинила всі медіа атаки на найбільший банк України,що обслуговує понад 20 мільйонів громадян. Це зупинить панічне зняття грошей з рахунків, яке мало призвести до некерованого банкрутства. По-друге, відкриває перспективу отримання нового траншу від МВФ у січні наступного року,оскільки націоналізація була однією з умов надання наступного кредиту. І, по-третє, відкладає на невизначений період позачергові парламентські вибори,  на які так сподівалися різні сили політичного спектру від Тимошенко до Саакашвілі.

Власники Приватбанку Ігор Коломойський і Генадій Боголюбов робили все від них залежне, щоби уникнути втрати цієї власності. З цією метою організували у вересні-листопаді наступ на голову правління Нацбанку України Валерію Гонтарєву, яка була прибічницею націоналізації. Нацбанк не залишився у боргу і звинуватив Приват у тому, що 97% кредитів той надавав афілійованим (спорідненим) з ним компаніям. Професор і знавець перехідної економіки країн колишнього СРСР Андерс Аслунд подає більш скромну цифру: 70% кредитів Приватбанку він пов'язує з компаніями, що мали відношення до панів Коломойського і Боголюбова.

У  чому небезпека, коли власник банку надає кредити компаніям, що йому належать? Тому що застава, яку підприємства пропонують за надані кредити, є недостатньою, і в разі неповернення кредиту призводить до великих банківських втрат і як наслідок банкрутства банку.

Поясню на прикладі кредиту на купівлю квартири. Ви взяли в банку кредит на купівлю двокімнатної квартири вартістю 500.000 гривень. Ця квартира виступає заставою на той випадок, якщо ви неспроможні виплатити цей кредит. В такому разі банк продасть цю квартиру, щоби відшкодувати суму, яку вам позичив. Скоріше за все, банку не вдасться продати квартиру за всі 500 тисяч, а, скажімо, за 400 тисяч. Виходячи з цих міркувань, банк не дасть вам більше, як 400.000 кредиту. Коли ж банк позичає гроші, наприклад, донці власника цього банку,він не ставиться так прискипливо до застави і беззастережно дасть під заставу цієї квартири всі 500, а то і 600 тисяч кредиту.

І якщо на таких умовах банк надасть 97% усіх коштів, які назбирав, залучаючи депозити пересічних громадян, дуже ймовірно, що врешті-решт не зможе віддати вкладникам, вкладені ними кошти.

На жаль, значна частина банків в Україні була створена з метою позичання коштів всередині своєї ж фінансово-промислової групи. І Приватбанк далеко не найгірший з цих банків. Крім того, пані Гонтарєва, коли давала кредит Привату від імені Нацбанку на 9 мільярдів гривень, взяла під заставу літаки Міжнародних авіаліній України і гірськолижний комплекс Буковель. Кредити, які були видані Нацбанком до приходу пані Гонтарєвої, також мають покриття, отже держава на цій націоналізації скоріше за все не втратить гроші. Коли пристрасті вгамуються, зможе продати цей банк за більші кошти, ніж зараз в нього вкладаються. А вкладникам, що тримають гроші в банку, тим більше немає чого хвилюватися, бо тепер гарантується виплата не тільки 200.000 на рахунках, а всі суми фізичних осіб, що є перевагою державних банків перед приватними.

Але обставини, що призвели до націоналізації Привату, банкрутство 80 банків і непевне майбутнє тих банків, які наразі залишилися на плаву, свідчать про нежиттєздатність олігархічного капіталізму, який встановився на теренах нашої держави. І не тільки пану Коломойському, але й іншим олігархам, які не бажають втратити всі свої активи, слід, нарешті об'єднати зусилля в підтримці і прискоренні реформ, що ведуть до життєздатної моделі капіталізму. Моделі, яка забезпечує гідну зарплату робітникам, чесну конкуренцію підприємцям і скорочення боргів держави. Бажання далі гратися в олігархічний капіталізм буде руйнівним для держави.