Охендовський як тест для Банкової

На тлі багатьох політичних, фінансово-економічних скандалів в Україні майже непомітною пройшла новина про підвищений інтерес антикорупційних органів до одного з найвищих чиновників — голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського.

У суспільстві звучить набат про те, що його справу, як виглядає з останніх подій, спускають на гальмах. Якщо це справді станеться, кількість опонентів нинішньої влади, розчарованих її незрозумілою м’якістю у принципових, державної ваги  питаннях, непомірно зросте.

Охендовському закидають, що у часи правління Януковича брав від його політичної сили хабарі в особливо великих розмірах. Загальна сума “неправомірної вигоди”, за даними Національного антикорупційного бюро, становить 160 тисяч доларів. Це, за словами керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, підтвердила експертиза підписів з так званої “чорної бухгалтерії” Партії регіонів. Прокурори збирають докази про можливу причетність голови Центрвиборчкому до інших неправомірних діянь. Але, схоже, ці зусилля НАБУ можуть закінчитися гучним пшиком.

Перші, тривожні для борців з корупцією дзвіночки, пролунали у Солом’янському райсуді Києва. Там не сприйняли всерйоз висунуті звинувачення і відмовилися відсторонювати Охендовського з посади на два місяці, на час досудового слідства. Не захотіли також встановлювати йому запобіжний захід у вигляді грошової застави на суму 1 млн. 291 тис. грн. Вирішили, що достатньо буде обмежити його особистим зобов’язанням — на першу вимогу слідчих з’являтися на допит і без дозволу правоохоронців нікуди не виїжджати. Керівник ЦВК почувається ледь не переможцем, обіцяє через апеляційну інстанцію скасувати і цей лояльний присуд…

Хто би що не говорив про незалежність антикорупційних органів від Банкової, справа Охендовського є своєрідним тестом саме для влади. Лакмусовим папірцем на її вірність настановам Майдану, який вимагав покарати всіх, хто уособлював  злочинний режим, хто, ідучи на компроміс із совістю сприяв йому. “Кишеньковий” Охендовський, якого “пригодовували” подачками, який закликав легітимізувати сфальшовані результати виборів президента у 2004 році, — у цьому переліку. Він -  знакова фігура, один із символів, стовпів “учорашньої” команди. Але чомусь через обіцяну люстрацію не пройшов, і ось уже 30 місяців, з того часу, як закінчилися його повноваження, продовжує керувати важливою державною інстанцією. Як зрозуміти таку поблажливість нинішньої влади, яка, готуючись нею стати, на Майдані обіцяла “повне перезавантаження”? На яку оцінку від народу, на який рейтинг сподіваються у Петра Олексійовича, якщо смирно споглядають за діяльністю  одіозного чиновника, невідомо за які заслуги  нагороджують його найвищим державним орденом?

Справа Охендовського може мати гучне продовження. Якщо у НАБУ заявляють про достовірність підпису Охендовського у “чорній книзі” (і якщо розгляд справи “по суті”, це доведе), то, не виключено, дійсними є інші підписи під корупційними розписками. А це відкриє “скриньку Пандори”, виявить і знешкодить гігантську злочинну схему, з допомогою якої грабували державу. Суди над полком хабарників  обіцяють стати процесом століття. Якщо ж “найсправедливіша українська Феміда” виведе Охендовського з-під удару, у головах українців утвердиться думка, що постмайданівська влада не тільки не дає собі ради у боротьбі з найбільшим злом, а й покриває тих, з ким обіцяла боротися. Це поховає надії учасників Революцїі гідності. І вкотре розчарований виборець може хитнутися у бік нових, ще більш небезпечних популістів. Невже на Банковій цього хочуть?