Коли ми вийшли на майдани
З Майдану-2004 у пам’яті залишилися кілька яскравих картинок та вражень, але чомусь без конкретних дат.
А от Майдан-2013-2014 закарбувався у деталях із чіткою прив’язкою до календаря. Що, коли, якого дня відбувалося — не забути.
Напередодні гортала фотографії з файлу “Майдан” на своєму ноутбуці. 24 листопада 2013-го, Львів, проспект Свободи. Від 12-ї години дня біля пам’ятника Шевченку — і до пізньовечірнього мітингу на площі біля залізничного вокзалу. Ми були на такому піднесенні, що забули про голод і спрагу, не відчували їх. Один із політиків опинився зі студентами на сцені — його попросили зійти, позбавили слова. Тепер, на знімках (я фотографувала весь день), побачила людей, з якими згодом зустрічалися у Львові на барикадах заблокованої частини внутрішніх військ та заблокованого “Беркута”. І це стало маленьким відкриттям через стільки місяців після подій. Наші погляди вже зустрічалися, але ми ще не знали, що побачимось знову. У вівторок, 26 листопада, мені зробили операцію на долоні, перерізавши лінії долі. Я ношу цю мітку на собі як знак: вже ніколи не буде, як до Майдану.
29-го — пам’ятаєте ланцюг людей, що вийшли з теплих хат і стали вздовж трас? - ми доїхали до кордону, до Шегинь, не могли зупинитися, бо бачили тисячі людей на узбіччях. Ввечері — знову на львівський Майдан. А в ніч на 30-те — шок: “Беркут” побив студентів у Києві на Майдані Незалежності. Нова хвиля піднялася й винесла на майдани людей - за дітей, за їхнє майбутнє.
Одне з перших вражень від Майдану Незалежності у Києві: 7 грудня, субота, проходимо попри каркас ялинки, на ній вже чимало новітніх революційних прикрас, а коли повертаємось після мітингу під “Інтером”, ялинку згори донизу прикрашає портрет Юлії Тимошенко, яка тоді сиділа у в’язниці. Перша думка: як можна було затулити гігантським обличчям усі ті маленькі саморобні гасла та назви міст, сіл, та містечок?.. Як на це могла погодитись Тимошенко? І які ж політики далекі від того, що насправді відчувають і що захищають люди, що пишуть фломастером важливі слова на прапорах та клаптиках картону...
21 листопада 2013 року все тільки починалося. Тепер це вже історія — День Гідності та Свободи.
