Форум видавців чекають із нетерпінням, а відпускають з полегшенням  

Є в цьому короткому обміні думок сувора правда життя. Для когось Форум - свято, для когось напружена праця, а ще для когось — одне й друге. Непересічна подія, після завершення якої думаєш: «Класно було! Добре, що закінчилось...».

Тут геть по-іншому плине час. Вбирає в себе стільки подій, зустрічей, розмов та вражень, що голова обертом. Надто коли перебуваєш у Палаці мистецтв у годину напливу відвідувачів... Приміщення залишається форумною притчею во язицех. Поштовхатися годину-другу - ще куди не йшло, а працювати на автограф-сесіях чи продавати на стендах тривалий час — зовсім інша річ. 

Питання приміщення залишається актуальним. Тому чимало презентацій, круглих столів та дискусій відбуваються у рестораціях, музеях та в інших місцях. Навіть у сесійній залі міськ­ради. Все середмістя перетворюється на гігантську форумну локацію.       

Кажуть, офіційні події Форуму, такі як урочисте відкриття, відзначилися деякими збоями. Через непунктуальність публіки, яка довго збиралася у залі. А от ті заходи, на яких я побувала, приємно здивували новим підходом до організації. Усе позначене в програмі починалося рівно в зазначений час або з кількахвилинним спізненням. З вини учасників, які самі у себе “крали” час. Рівно через сорок п’ять хвилин (стільки переважно мали тривати усі події) хтось з організаторів нагадував: закінчуйте, за кілька хвилин — новий захід. Жорстке правило берегло нерви і хвилини усім.

Ціни на деякі новинки стали сюрпризом. Купуєш роман, дістаєш сотню з гаманця й чуєш: сто двадцять гривень. Як він, цікаво, продаватиметься, коли спаде форумна лихоманка, коли найбільш нетерплячі читачі розтягнуть свіженьку здобич під вечірні домашні  торшери... Чи не заляже на полицях книгарень? За моїми спостереженнями, на цьогорічному Форумі затяті читачі  витратили приблизно ту саму суму, що й минулоріч. Хто сто гривень, хто три тисячі, у кожного свій ліміт. Однак стосик покупок у кожного візуально помітно зменшився. 

Післяфорумний день у соцмережах повнився враженнями та фото придбаних книжок. “Не можна, не можна кілька днів поспіль з грошима ходити у Палац мистецтв! - іронізує Ірена Яніцька. - Бо склавши все докупи, бачиш, що добряче психанула й накупила більше, ніж можна було, - й додає: - Хоча то лише четверта частина від того, що хотілось”. Важко втриматись, бачачи очікувані новинки на кожному стенді. Бо така вже традиція: хоч стос книжок, хоч три, бодай хоч книжку, а мусиш принести з Форуму додому.