Доведімо польським політиканам, що українці розумніші

Резолюція польського сейму про “людобуйство” (тобто геноцид) громадян Другої Речі Посполитої, вчинене, на думку польських депутатів, “українськими націоналістами” у 1943-1945 роках на Волині, справедливо обурила українців. Одні, переважно ті, що живуть на сході, півдні та в центрі нашої держави, не дуже розуміють, про що взагалі йдеться. Щось таке чули, ще коли Кучма з Кваснєвським один перед одним вибачалися, - але не більше. І чому, мовляв, ми тепер повинні нести моральну відповідальність за якесь “людобуйство”, коли ані ми, ані наші дідусі аж ніяк до тих віддалених у часі подій не причетні?  

На Волині та в Галичині, де про Волинську трагедію знають добре, - зовсім інші образи. Ніякого “геноциду” тоді не було, впевнені  жителі цих українських регіонів. По-перше, не було тоді української держави, а лише держава може вчинити геноцид щодо якоїсь класової чи етнічної групи населення. А по-друге, вбивствами мирного населення займалися тоді рівною мірою як українці, так і поляки. Тому ж і говоримо про трагедію... 

На жаль, більшість поляків такого підходу до кривавих волинських подій не поділяє. Термін “українсько-польська війна”, який протягом тривалого часу відстоювали наші історики (зокрема, голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович), так і не знайшов у Польщі розуміння. І щойно до влади у сусідів прийшла партія “Право і Справедливість”, яку можна назвати націоналістичною (хоч і з певною “натяжкою”), польський парламент відразу солідаризувався з тією точкою зору, яку має щодо Волинської трагедії більшість поляків. (Було б це не так, опозиційні “Громадянська платформа” і “Сучасна PL” резолюцію про “людобуйство” не підтримали б). 

Ось такою є нині реальна ситуація у Польщі. Про яку наша влада, думаючи над тим, як Україні реагувати  на “волинську” резолюцію, повинна пам’ятати. Очевидно, є певна спокуса вдатися до симетричних дій. Наприклад, прийняти резолюцію Верховної Ради про “геноцид”, здійснений на Волині і в Галичині підрозділами польської Армії крайової... Прийняти можна - але що це дасть польсько-українським відносинам? А нічого. Сейм у будь-якому випадку своєї резолюції не скасує - його депутати думають насамперед про майбутні вибори, вони залежні насамперед від своїх виборців... Водночас навіть після прийняття “волинської” резолюції Польща залишається важливим партнером України у ЄС. Надто важливим, аби після несправедливої, без сумніву, історичної резолюції польського парламенту    Київ міг собі дозволити з Варшавою розсваритися. 

“Політики у Польщі (принаймні на рівні уряду й президента, відповідальних за зовнішню політику) свідомі того, що прийняття Сеймом будь-яких “волинських” законопроектів не повинно відбитися на відносинах Варшави й Києва, - заявив нещодавно в інтерв’ю “ВЗ” посол України в Польщі Андрій Дещиця. - Польща й надалі підтримуватиме Україну, зокрема наші євроінтеграційні прагнення. Польща й надалі виступатиме за продовження санкцій ЄС проти Росії, за надання Україні безвізового режиму”. То, може, від прийняття “симетричних” резолюцій Києву краще втриматися? Заодно й покажемо польським політиканам, що ми набагато розумніші. Що, на відміну від них, краще розуміємо те, що самі поляки називають racja stanu. Тобто державний інтерес.