Москва на... львівському проспекті
Я, звичайно, за географію, за мистецтво, за вільну комерцію, за свободу вибору і думки. Але, як на мене, є моменти, коли ці речі повинні відійти на задній план. Бо не відповідають “злобі дня”, суперечать політичній коректності. Ось як у цьому випадку.
Головна магістраль Львова. Неподалік - пам’ятники Грушевському, Івасюку, вулиця лідера національно-визвольного руху Чечні Дудаєва. Туристи знимкують, як під шапковидними канадськими кленами хлопці і дівчата у вишиванках тренькають на гітарі щось із репертуару Вакарчука. Поруч — крамниця української книги з оповідями про наших геніїв і героїв, козаччину, хронологію російських агресій проти України. А за кілька кроків звідси — Москва! Точніше, її архітектурний символ — храм Василія Блаженного, виготовлений з паперу. Москва у мініатюрі — головний експонат на вітрині крамнички, яка торгує “хітами настільних ігор”.
Дивно, що у персоналу цієї торгової точки не знайшлося на вітрині місця ні для макета Києво-Печерської лаври, яка є світовим сакральним шедевром, ні для рідного собору Святого Юра. “На крайняк” - для Ейфелевої вежі, лондонського Біґ-Бена, Пізанської вежі. “Хітом” же стала “московская достопримечательность”, чи не єдина у столиці Росії…
Який смисл у час російської навали на Україну пропагувати “красоти” Москви? Тієї самої, з якої на український Донбас шлють ешелони з “градами”, які вбивають українців.
З усіх експонатів цієї крамниці лише одна має причетність до України — зменшена копія Львівської ратуші. Але вона опинилася на торгових задвірках, відразу її не помітиш. Зате на видному місці на полицях — упаковки з російськими Кіжами, храмом Івана Великого, Царським селом. Коштують від 400 грн. Кажуть, відвідувачі це купують…
А хіба гості Львова, ті ж росіяни, з більшою охотою не придбали б собі на пам’ять макет нашої Опери, Франкового університету, церкви Св. Андрія, палацу Потоцьких та інші сувеніри, які відтворюють суто місцеві пам’ятки культури? Копію “Василія Блаженного” за бажання туристи запросто придбають собі у Москві.
