Обідня перерва на... матюки

Висока плата за проїзд - попри брудні салони автобусів, ігнорування графіка, хамство водіїв, недоладну транспортну схему... Ситуацію не рятують ні численні скарги пасажирів, ні більш-менш адекватна реакція на них міської влади (горе-водіям виносять догани і навіть звільняють). Проблема взаємовідносин “пасажир — водій маршрутки” лише обростає новими нюансами.

Такими, як, наприклад, поведінка керманичів на кінцевих зупинках маршруту. Тут вони дозволяють собі розслабитися, відпочити. І все б  було добре, якби це був звичний перекур і розминання кінцівок. Натомість водії знімають стрес за допомогою... нецензурної лайки. Поставлять цугом дві-три маршрутки, зберуться докупи — і ну на повний голос обговорювати “останні новини” три-, чотириповерховими словесними конструкціями. Обговорюють різну виробничу тематику: хто з колег не дотримується графіка, де на трасі є затори тощо. Але мат на маті... Те, що практично за кілька метрів від них стоять пасажири і чекають на маршрутку, їх “не колише”.  Вони, бачте, відпочивають! За декілька метрів від кінцевої зупинки 43-го маршруту (біля 8-ї лікарні) стоїть церква. Часто стаю свідком того, як там іде відправа, а водії, незважаючи на це, лаються і ходять “до вітру” у кущики практично поруч із храмом. Звичайно, облаштування хоча б тимчасовими ватерклозетами кінцевих зупинок —  питання до нашої мерії. Сказали “А” (облаштували лавку і накриття від негоди для пасажирів), але не сказали “Б”, не подбали про елементарні умови для водіїв. Але це не міняє суті справи, адже йдеться про питання особистої культури…

Найсмішніше, що, наматюкавшись всмак і справивши природну потребу мало не на очах у пасажирів, такий водій сідає за кермо і перетворюється на... ввічливого і  часто навіть запопадливого працівника. “Прошу-перепрошую”, “Візьміть, будь ласка, решту”... Хоч до рани прикладай! Кілька хвилин тому  вважав пасажирів “вуличними меблями”, або, як вони ще нас називають, “чотирма гривнями”, а тепер демонструє, який сумлінний і ввічливий...