Яке нам діло до Африки? Яке Заходу діло до нас?
У Кенії 2 квітня стався найкривавіший теракт в історії країни — дев’ятеро ісламістів із сусіднього Сомалі розстріляли 148 студентів-християн.
Бойовики з угруповання «Аш-Шабаб» (гілка «Аль-Каїди») увірвалися до студмістечка міста Гарісс, що за 150 км від кордону з Сомалі, і розстріляли всіх, хто не зміг цитувати Коран. Теракт стався в переддень Страсної п’ятниці у християн західного обряду.
Це була помста ісламістів за те, що Кенія бере участь у військовій операції країн Африканського союзу на підтримку уряду Сомалі проти «Аш-Шабабу». Зараз у відповідь Кенія бомбардує бази ісламістів у Сомалі. Але це не поверне загиблу молодь. Крім фанатиків, причиною трагедії стала байдужість влади Кенії до безпеки — у відповідь на попередження про можливі теракти на охорону студмістечка виділили аж двох (!) поліцейських.
Жахливі фото розстріляного майбутнього Кенії — не для людей зі слабкими нервами. Проте сотні тисяч людей по світу не ставлять лампадки біля посольств Кенії, не виходять з плакатами «Я є Гарісс», як це було після нападу на паризьку редакцію журналу «Шарлі Ебдо» в січні. Країна теракту все-таки визначає реакцію на неї. Чим далі ця країна від кордонів цивілізованого світу, тим менше вона зачіпає суспільства цього світу...
Проте в західних ЗМІ значно більше уваги до цієї трагедії, ніж у наших. Ми втомилися співпереживати. Для нас ця трагедія чужа. Вона не серед перших тем у нас, навіть не серед десятих. Ми звикли до жахливих новин. Вони більше не зачіпають. Яке нам діло до жахів Африки? Якщо за рік для нас навіть війна в Україні стала частково статистикою. За даними ООН, у війні на Донбасі загинули близько 6000 осіб. Новини про нові жертви на Донбасі вже не так шокують, як рік тому... Але чому тоді не має бути такою самою чужою наша війна для американців чи французів?
У польських медіа новини з Берліна, Парижа і Лондона присутні так само широко, як в українських — новини із Тернополя, Франківська і Луцька. Бо Польща, на відміну від України, почувається частиною великого спільного світу. Трагедія у далекій Африці в Польщі теж сприймається інакше — чутливіше. Якщо прагнемо від суспільств інших країн уваги до наших подій, то мусимо зважати та відповідно реагувати на те, що діється в інших. А то якась «моя хата скраю» виходить... Може, варто дивитися ширше? Цікавитися більше? Навіть попри те, що так важко співпереживати чужому горю. Навіть коли хочеться закритися від лавини поганих новин. І не говорити про якусь там Африку...
