Простіть мені, і я прощаю вам

У неділю, 17 березня, останній день Масляної і остання неділя перед Великим постом, який розпочинається з понеділка. Споконвіку у цей день і дорослі, і діти, і високопосадовці, і навіть жебраки просять одне в одного прощення за образи. Цей день тому так і називається Прощена неділя.

За СЛОВАМИ священиків, Прощена неділя — це шанс очистити душу від гріхів.Чому саме цього дня треба просити пробачення? Наші предки вірили, що саме на Прощену неділю відбудеться страшний суд. І оскільки це останній день перед постом, а піст — це не лише дієта, а й духовне вдосконалювання й очищення. А як можна очиститися, маючи за душею непрощені гріхи й образи?

Для кожного з нас Прощена неділя — ще один привід звернути увагу на своїх рідних. Саме найближчих ми найбільше і кривдимо. Здебільшого, ненавмисне. Скажеш щось, не подумавши, а потім душа болить. Варто би відразу попросити вибачення, та через суєту і життєву круговерть не завжди знайдеш на це час. Прощена неділя — це можливість зупинитися, озирнутися на низку прожитих днів, відчути цінність стосунків з дорогими тобі людьми. Для мене Прощена неділя — ще одне нагадування про рідних і близьких, у яких я вже ніколи не зможу попросити пробачення.

Ми добре знаємо, що пробачити набагато легше, ніж самому попросити пробачення. Це серйозний крок. Недарма старі люди кажуть: найважчий подвиг — це покаяння.

Раніше мені треба було багато часу, щоб пружина образи ослабла. Тепер розумію: прощення як радість, як подарунок собі, як звільнення від власної образи. Це тепер можу прийти до кривдника і сказати: “Давай миритися. Я тебе люблю”. Радість щирого вибачення — величезне надбання, для декого повернення коханого (коханої), подруги, дитини, їх любові і поваги.

Пригадала притчу про блудного сина, у якій йдеться про батька, у якого було двоє синів. Молодший — марнотратник, взявши свою частку спадку, пішов з дому. Коли через деякий час у кишенях свистів вітер, вирішив покаятися і повернутися до отчого дому: “Тату, прости мені. У тебе хліба багато, і на тебе працюють наймити. Візьми мене за одного з них”. Батько втішився і пробачив своєму синові. Навіть влаштував банкет з цього приводу. Старший син, побачивши, як батько пускає на вітер тяжко зароблені гроші, обурився, але мудрий тато вгамував його. “Сину мій, ти завжди був зі мною. І все, що ми нажили, — твоє. А застілля ми влаштували, бо знайшовся твій брат. І тепер ми — велика родина”.

Легенда це чи правда — кожен її зрозуміє по-своєму. Бо історія про блудного сина близька багатьом.

Кожного з нас у дитинстві вчили просити пробачення, але не кожного вчили прощати. Чи підете ви на Прощену неділю у храм — особиста справа кожного з вас, але згадайте притчу про блудного сина, і, можливо, вам легше буде зрозуміти, пробачити і очистити душу.