Ніби раз на рік відкуповуються за таємні гріхи...

Напередодні Жіночого дня метушаться, переймаються і навіть часом панікують. Мовляв, усіх треба гречно привітати, нікого не забути, не образити неувагою. А на одного чоловіка зазвичай припадає кілька представниць чарівної статі — це і кохана дружина, і донька, і мама та бабця, і армія колег по роботі. І всі чекають хоча би скромного букетика тюльпанів... Як у такій ситуації не панікувати! Ось і бігають 8 Березня збентежені та перелякані мужчини по місту: від квіткового базару — до парфумерного магазину чи бутика з жіночою білизною, нервово рахуючи купюри, що тануть на очах. Романтики у таких подарунках “для годиться” жодної. Усе це більше нагадує таку собі обов’язкову програму, відбування номера. Так, ніби раз на рік вони відкуповуються за таємні гріхи...

У цей день чоловіків стає трохи шкода. Бо не всі проходять це своєрідне випробування на міцність. Дехто шукає собі легких шляхів. Особливо добре влаштувалися так звані ультрапатріоти або ті, хто під них “косить”. Прикриваються гучними заявами, що, мовляв,

8 Березня — це ганебне ідеологічне свято з нашого безславного тоталітарного минулого, і святкувати день, який придумала революціонерка-феміністка Клара Цеткін, — себе не поважати. Але бажання політизувати це свято, як на мене, звичайнісінька відмазка для жлобів. Бо нинішнє покоління навряд чи знає, хто такі Клара Цеткін та Роза Люксембург, але точно знає, що настала весна, і вже незабаром розквітнуть, як ці весняні квіти, наші чарівні жінки. 8 Березня треба сприймати як свято весни та жіночої краси. І сприймати його відповідно, без зайвого ажіотажу та передсвяткової лихоманки. А не як неминуче зло...

Зрештою, що жінці треба для щастя? Щоб поруч був чоловік, який наповнює сенсом наше життя. Тож, дорогі наші чоловіки, нам потрібні насамперед ви, кохані, ваша надійність, чуйність, увага, турбота... Хоча від букета весняних тюльпанів та флакончика парфумів ми, звичайно, не відмовимося...