Сім мільярдів доларів?

Рахунок аж на сім мільярдів доларів виставив російський “Газпром” українському “Нафтогазу”. Ця сума — штраф за те, що “Нафтогаз” 2012 року придбав у “Газпрому” менше блакитного палива, ніж передбачено підписаним у січні 2009 року газовим контрактом. “Нафтогаз” і приватні українські компанії купили торік разом 33 мільярди кубометрів, а мінімальне зобов’язання НАК за контрактом (із 20-відсотковою знижкою) — понад 41 мільярд кубів.

Газпромівський рахунок надійшов “Нафтогазу” акурат після того, як Київ підписав із американською компанією Shell угоду про розробку в Україні родовищ сланцевого газу і його видобуток. Звичайно, такий збіг — не випадковість. “Можна було чекати, що після підписання у Давосі угоди з Shell російська сторона не забариться з реакцією, — розповів УНІАН експерт із енергетичних питань Богдан Соколовський. — Позиція Росії формувалася поспіхом, є недостатньо продуманою і загалом підтверджує негативне ставлення Кремля до нашої держави, незалежно від правлячої у нас партії”.

Авторитетна британська газета Financial Times вважає, що рахунок “Газпрому” може призвести до нового російсько-українського газового конфлікту. Він розгортатиметься у Стокгольмському міжнародному арбітражному суді, куди після того, як “Нафтогаз” не заплатить за рахунком (а в цьому можна не сумніватися), звернеться “Газпром”. Шанси “Нафтогазу” виграти цю справу, вважають експерти, є непоганими. “Порушення пункту угоди про недобір газу — найбільш сумнівне положення газової угоди, — вважає Соколовський. — Немає жодної гарантії, що російська сторона виграє в арбітражі. Для нас зараз це вигідний поворот подій. Особливо в умовах світової кризи, яку, без перебільшення, можна інтерпретувати як форс-мажорні обставини”. До того ж, не забуваймо, “Нафтогаз” торік неодноразово попереджав “Газпром” про те, що в умовах кризи стільки газу, скільки передбачено контрактом, Україні не треба. І просив знизити норми поставок до економічно обґрунтованого рівня — але в “Газпромі” вперто не погоджувалися... Світова економічна криза, вважають експерти, справді змінила умови на газовому ринку, тож Стокгольмський суд цілком може прийняти аргументи “Нафтогазу”.

Роздратування керівників “Газпрому” можна зрозуміти. І справа не лише в сланцевому газі. Хоч наразі й небагато, але газ у німецької компанії “Нафтогаз” уже закуповує, причому в перспективі ці так звані реверсні поставки (коли газ іде нашою ГТС не зі сходу на захід, а навпаки, із заходу на схід) можна буде збільшити. Технічні можливості для цього є. Намір України збудувати на березі Чорного моря термінал для прийому скрапленого газу (з Північної Африки й Близького Сходу, а в перспективі — через Грузію з Азербайджану й Туркменистану) “Газпром” теж не тішить...

“Сам факт підписання угоди з компанією Shell у будь-якому разі відіграє позитивну роль для енергетичної незалежності України — в разі успішної реалізації проекту, — переконаний Богдан Соколовський. — Доведення можливості промислового видобування сланцевого газу буде серйозним аргументом “за” в переговорах з Росією про новий контракт щодо закупівлі газу після 2019 року”. Головне тепер, аби компанії Shell не пхали зараз палиці у колеса вітчизняні прихильники теорії про величезну “екологічну небезпеку” видобування сланцевого газу. Хочуть вони цього чи не хочуть, але, воюючи проти розробки родовищ сланцевого газу, ці наші “екологи” литимуть воду на млин російського “Газпрому”.